Коли я студентом влаштувався на роботу, перша річ, про яку довго мріяв і яку купив — новий потужний комп‘ютер Apple. Ця маленька мрія стимулювала щомісяця працювати після пар і дисципліновано відкладати кошти.
Звісно, я його під’єднав у себе в кімнаті. По-перше, робочий стіл у мене біля ліжка: і це було зручно, щоб дивитись якийсь фільм на вечір. По-друге: я старався всі свої цінні речі тримати в себе в кімнаті. Про всяк.
Ми з батьком жили в невеликому приватному будинку, половина якого — моя. Цей будинок перейшов нам у власність від моєї заможної бабусі, яка покинула цей світ 5 років назад. За законом розділили майно порівну, і ми стали рівноправними власниками дому.
І хоч ми вже багато разів обговорювали тему продажу будинку — «віз і досі там». Жодні мої пропозиції продати цей старий дім, поділити гроші і жити незалежно одне від одного, він не сприймав серйозно. За його словами, «це сімейна спадщина, її треба залишити в родині».
Так, коли пішла з життя заможна бабуся, всім було непросто. Батькові в тому числі адже вона не раз підстраховувала його грішми для нових бізнесів, які рідко спрацьовували.
Здавалось, батько більше грається грішми, ніж вміє заробляти.
— І як я маю виплатити борги за пригнані машини? Вона обіцяла позичити мені грошей… — бідкався батько на службі по бабусі.
А я в ті скрутні місяці часом працював в автомайстерні після навчання, робив все можливе, щоб не напружувати тата своїми витратами. Пам‘ятаю, як в перші місяці його сестра допомагала нам грішми… Але потім зізналась, що їй це стало скрутно: в самої сім‘я, доньок в школу зібрати. І порадила татові замість неуспішних бізнесів знайти нормальну роботу.
Через півтора року батько закохався і вирішив женитись. Його наречена Мар‘яна була з порядної забезпеченої сім‘ї, працювала нотаріусом. Вона знайшла зі мною спільну мову, але близькими людьми ми не стали.
Коли за рік я закінчив навчання в університеті і вирішував куди піти офіційно працювати, Мар‘яні, на той час вже батьковій жінці, не подобалися ніякі вакансії.
— Вона просто хоче, щоб ти так само гарно влаштувався в житті, як і вона. Мар‘яна за тебе переживає, сину, — казав батько.
Зрештою, влаштувала вона мене помічником юриста. Цих грошей не дуже вистачало на усі мої потреби, зате «робота престижна і перспективна», як казала Мар‘яна. Вона на той час заробляла більше за тата, але всі чеки і рахунки збирала і підраховувала, скільки витрачає на утримання цього дому. Згодом Мар‘яна намовила батька зробити їм окремий вхід в будинок і розділити комунальні витрати. За її словами:
— Це допоможе твоєму сину відчути себе самостійним і відповідальним.
Батько звісно погодився. Він був в захваті від Мар‘яночки: стильної, ділової, грошовитої. Моє щастя, що в будинку є кілька санвузлів і окремі кухні.
Промовчав він і швидше, коли Мар‘яна в ролі молодої дружини обрала їм для проживання частину будинку саме з євроремонтом. Який ми колись зробили на зароблені мною гроші…
Їх достаток закінчився тоді, коли розпалася нотаріальна агенція Мар‘яниних батьків, де вона працювала. Як виявилось, без родинних зв‘язків вона не така вже й потрібна спеціалістка. От тоді знову почались прохання батька повністю оплачувати утримання будинку і купувати продукти. Забулись правила про те, що ми «дорослі люди» і все поділили все порівну.
Коли дійшло до того, що Мар‘яна без мого дозволу «позичила» частину доларів, які я відкладав,г — це стало точкою кипіння.
Я замовив майстрів, поставив замки на половині кімнат, які були моєю власністю. І знайшов туди квартирантів. А сам зняв з нареченою квартиру.
— Як ти міг це зробити, не спитавши дозволу?! — кричав телефоном батько. — Мар‘яна була така добра до тебе, дала тобі професійний старт в кар‘єрі, а ти ображаєшся на те, що вона позичила в тебе гроші!
— Тату, це ж твоє життя і твоя жінка — ти цим і опікуйся. Все чесно, все по-дорослому. Ви ж хотіли, щоб я подорослішав?