Для Юлі це був довгоочікуваний момент. Вона чекала поки їй нарешті дадуть її дівчинку, вона відкриє двері пологового будинку і побачить, що за ними її чекають найрідніші люди. Але вона відчуває серцем, що щось не так. Нарешті медсестра простягає їй дитинку. Вона дивиться і бачить, що це не її малятко.
Юля не влаштовувала скандал, не голосила, вирішила діяти. Вона почала роздягати дівчинку на що медсестра роздратувалась.
- Нащо ви це робите? Ви не одна хто чекає на виписку, ви затримуєте усіх! – суворо сказала медсестра.
Юля акуратно зняла підгузок і подивилась і глянула на медсестру.
- Ви дали мені не мою дитину. У мене народилась дівчинка, а це хлопчик. Де моя дівчинка? Ви думаєте, що я настільки дурна, що не розрізняю де моя дитина, а де ні? Якщо ви не винесете мені зараз мою дівчинку, то ви залишитесь без роботи! – сказала суворо Юля.
Медсестра глянула на жінку і кудись побігла. Вернулась вона уже з головним лікарем. Він почав виправдовуватись, що вони спутали, що сталась така помилка. Бо цей хлопчик теж готувався до виписки, а вірніше, його мали перевести до дитячого будинку.
Юля не стала скандалити й кричати, і не хотіла про цю ситуацію розказувати комусь з рідних, не хотіла нікому псувати настрій, бо в очах її стояв той хлопчик, який не отримує любові й теплі. Не витримала Юля і розплакалась. Чоловік почав розпитувати в чому справа, і вона розповіла йому всю ситуацію.
Через місяць усі найближчі люди зібрались вдома, щоб відсвяткувати день народження маленького Сергійка. Юля багато радилась з чоловіком з родичами, і всі одноголосно були лише ЗА. І невдовзі Юля поїхала на пошуки тої дівчинки, яка помилково мало не стала частиною їхньою сім’ї. Єдине, що треба було змінити, це коляску придбати двомісну.
