Софія та Петро сиділи на кухні. Чоловік показував дружині фото з кооперативу. Погляд Софії впав на молоду красиву дівчину.
– А це хто? – поцікавилася вона.
– Співробітниця.
Тоді Петро враз перестав показувати фото. Сказав, ніби втомився та хоче відпочити. Останнім часом його поведінка здавалася Софії дивною. Чоловік пізно повертався додому, весь час мовчав. Софія одразу помітила щось неладне.
Якось у двері їх квартири постукали. Софія відчинила двері та побачила перед собою ту саму колегу по роботі, яка була на фото.
– Петра немає вдома, – почала першою Софія.
– Мені потрібні ви, – відповіла дівчина.
– Що вам потрібно? – запитала Софія. Хоча вона вже давно здогадувалася, що перед нею стоїть жінка, з якою Петро їй зраджує.
– Мене звуть Наталя…Я не просто співробітниця вашого чоловіка.
– Це я вже давно зрозуміла. Далі що?
– Я прийшла…
Наталя не встигла договорити, як Софія продовжила:
– Зібрати вам речі Петра? Добре. Все зберу. Мені від нього нічого не потрібно. Можете так і передати. Квартира моя, тож її ділити не будемо. А машину може забирати собі, я не воджу, – Софія підвелася, щоб зібрати речі.
– Зачекайте, я не для того прийшла.
– А для чого? – Софія нервово метушилася по кімнаті та збирала речі.
– Заждіть. Не потрібно нічого збирати. Я хотіла попросити, щоб ви Петра до мене відпустили. Він не любить вас, просто не хоче зробити вам боляче. Розумієте? Через вас він вже два дні до мене не приїжджає та всіляко уникає. Ми кохаємо одне одного, ви повинні його відпустити.
– Він говорив, що любить вас? – поцікавилася Софія.
– Нууу, говорив, що щасливий зі мною, – розгублено відповіла дівчина.
– Значить не говорив. Вам пора. Я вас до дверей проведу.
– Ви відпустите його?
– Я не збираюсь віддавати тобі свого чоловіка. Ти для нього розвага, а любить він мене.
Софія видихнула. Тепер вона знала, що чоловік любить лише її…