З чоловіком ми були у шлюбі вже дев’ять років. Спочатку наше сімейне життя просто чудовим, я відчувала себе дуже щасливою. А потім з чоловіком почало творитися щось незрозуміле. Я не могла його впізнати. Він почав мінятися на очах. В нашій сім’ї все частіше виникали скандали та непорозуміння. Але найбільше я не могла змиритися з байдужістю чоловіка до наших дітей.
Якось на роботі мені стало зле. Почала боліти голова, кидало в жар. Я вирішила відпроситися з роботи, щоб нікого не заразити. Відчинивши двері квартири, помітила чужу куртку, яка точно не належала ні мені, ні жодному члену нашої родини. Зайшла у вітальню і мало не зомліла від побаченого.
Незнайома жінка побачила мій погляд та одразу прикрилася ковдрою. А чоловік і слова не сказав, тільки опустив голову донизу. Я ж чекала почути бодай щось від нього. Але, здавалося, чоловік вирішив нічого не пояснювати. Він зібрався та разом з коханкою пішов з дому. Увесь день я проплакала, і ще ця клята хвороба…
А о 17 ледь не забула, що маю забрати сина із садочка. В голові творилося незрозуміло що. Думки про майбутнє самотнє життя не давали мені спокою.
Під вечір чоловік таки повернувся додому, але він навіть не зважав на мої сльози. У всьому звинуватив мене. Моєму обуренню не було меж. Після довгих роздумів я вирішила, що потрібно забути про це все, адже син має рости в повноцінній сім’ї.
Зради та гуляння чоловіка не припинилися. Як виявилося, та жінка була в нього не першою й не останньою. Одного дня я просто не витримала. Так більше не могло продовжуватися. Я не дозволю робити з себе дурепу.
Я вирішила піти від нього. Тож стала шукати житло, куди ми з дітьми могли б переїхати. Знайома порадила мені двокімнатну квартиру. В одній із кімнат проживає самотня бабуся, яка саме шукала співжителів. Все, що потрібно було, оплачувати комунальні та допомагати їй по дому.
Я одразу пішла туди. Як виявилося, Марія Миколаївна – просто чудова жінка. Вона прийняла не тільки мене, а й мого сина. Вже через два дні я подала на розлучення та перевезла свої речі. Я ще навіть не уявляла, які зміни на мене чекають: життя без зрад та скандалів.
Марія Миколаївна справді виявилася доброю жінкою, вона полюбила мого сина як рідного. А згодом, коли я влаштувалася на роботу, вона почала за ним доглядати.
Через певний час чоловік оговтався та почав мені дзвонити, погрожував невиплатою аліментів. Тоді я й зрозуміла, що прийняла правильне рішення і більше нізащо не дам шанс цій людині.
Через чотири місяці я зустріла чоловіка, який подарував мені відчуття справжнього щастя. Я, мабуть, вперше відчула себе коханою та потрібною. Та й навіть мого сина Олег прийняв як рідного.
Колишній і досі нагадує про себе. От тільки чого йому від мене потрібно, не розумію. Хоче вкотре нагадати, яке в нього жахливе життя і що все через мене?
Я надто сильно поважаю себе, щоб витрачати свій час на роздуми про колишнього.