Події в нашій державі заставили чималу кількість людей покинути рідні домівки. Хтось поїхав в інше місто, хтось виїхав за кордон.
Я ж виїхала в Америку до своєї мами, яка вже тринадцять років на заробітках. До того я працювала продавцем-консультантом. Через нестабільну ситуацію магазин зачинився на невизначений час. Сидіти склавши руки не було сенсу, тож я зібрала валізу та поїхала.
І знаєте, можливо, багато з вас мене осудять, але я не хочу повертатися в Україну. В Америці я відчула себе людиною. На Батьківщині я жаліла собі грошей на їжу, а тут все зовсім по-іншому. Тут безліч магазинів, де можна взяти продукти безплатно. Звісно, якщо ти потребуєш. Це і м’ясо, і овочі, і фрукти. Брати можна скільки забажаєш. А якщо щось не сподобалося, можна повернути.
На тебе не дивляться скоса, якщо ти одяглась у топ та шорти, чи навіть якщо оголила ноги. Чоловіки тут інші. Вони ввічливі та виховані. Мужчини ніколи не посміють щось вигукнути тобі услід чи ущипнути. А от в Україні в мене були такі випадки.
За п’ять місяців я часто отримувала пропозиції сходити в ресторан. І знаєте що? Я ще жодного разу за себе не заплатила. Така в Америці культура. Чоловік образиться, якщо ти спробуєш хоча б витягти гаманець. Він джентльмен – тож і платить мужчина. Не залежно від того, хто кого запросив на побачення.
За час тут я ще жодного разу не задумалася купити їжу чи одяг. Будь-яка робота в Америці, чи то прибиральниці, чи офіціанта в кафе, цілком покриває місячні витрати людини. Враховуючи одяг, їжу, розваги. Я влаштувалася на роботу, де за день платять 70 доларів.
Я без жодних сумнівів маю можливість придбати собі новий телефон, адже телефони та автомобілі тут – це не мрія, це необхідність. На них можна дуже легко заробити. А в Україні? Прибиральниця чи офіціант заробить на автомобіль? Та ніколи в житті. А вчитель в нашій школі може за свою заробітну плату купити квартиру? Ні!
Я не боюся ходити вночі вулицями. Можу не замикати свою квартиру вдень. Тут без попередження ніхто до тебе не насмілиться прийти. Якщо і трапиться якась екстрена ситуація, то я одразу можу викликати відповідні служби. І прибудуть вони швидко, а не так, як у нас. Тут виклики людей не можуть проігнорувати.
В Америці мене пролікують навіть без страховки. А питання грошей постане тільки тоді, коли людина відчує полегшення. Лікарі тут поважать своїх пацієнтів. Вони не дозволяють собі нагрубіянити чи крикнути.
За цей час я встигла побувати в таких місцях, про які раніше лише мріяла. Познайомилася з великою кількістю цікавих особистостей. Вони відкриті та ввічливі. Всі мають якісь захоплення та знають собі ціну. До твоєї думки ставляться з повагою.
Хоча я живу тут зовсім мало часу, але багато встигла зрозуміти. Я нарешті відчула себе вільною, не залежною від часу, людей, грошей. Я щаслива. А в нас жінки після 30 вже ставлять хрест на сімейному житті, якщо до цього часу не знайшли чоловіка. В Америці жінки в 50 ходять на побачення за ручки, народжують в 40 і живуть в повазі.
Назад я не хочу, хоч мене болить серце за долю своєї держави, адже я тут народилася. Але навіть попри те в мене немає бажання вертатися. Рідні щодня телефонують мені, питають, коли я приїду додому. А я свій вибір вже зробила.