Шістдесятисемирічна Леся Іванівна готувалася до виходу на пенсію. Вона присвятила своє життя роботі вчительки, але стан її здоров’я погіршувався, і настав час відійти від справ і насолодитися золотими роками. Школа організувала для неї прощальну церемонію, висловлюючи свою вдячність за її багаторічну працю . вона виголосила прощальну промову і вручила прекрасний букет квітів, що символізував кінець цілої епохи.
Коли Леся Іванівна вийшла на пенсію , вона зіткнулася з незнайомим для себе викликом: як заповнити свій час. Вона завжди була зайнята роботою, а тепер, маючи багато вільного часу, відчула порожнечу у своєму повсякденному житті.
Жінка згадала невеликий будинок , який успадкувала від батьків багато років тому. Він був розташований у мальовничій сільській місцевості, оточений пишною зеленню та тихою річкою. Леся Іванівна вирішила, що буде проводити літо на дачі на свіжому чистому повітрі. Вона планувала зробити це щорічною традицією, мирним усамітненням, де вона могла б відновити свій дух.
Однак фінансові проблеми почали затьмарювати новознайдену свободу Лесі Іванівни . Жити на одну пенсію здавалося складним завданням, і вона подумувала про те, щоб попросити фінансової допомоги у своєї доньки Олени. Але дочка поділилася новиною, яка одночасно порадувала і занепокоїла матір. Вона розповіла, що чекає дитину, а отже, скоро стане бабусею. Хоча Леся іванівна дуже зраділа перспективі появи онука в її житті, вона не могла не хвилюватися про фінансовий тягар, який це може принести.
Олена та її чоловік Микола робили все можливе, щоб звести кінці з кінцями . Микола працював різноробочим, але його нерегулярні заробітки часто залишали їх у скрутному фінансовому становищі. Крім того, мати Миколи, покладалася на їхню фінансову підтримку, оскільки її пенсії не вистачало на її потреби. Адже він син, і повинен допомагати матері! Вона ж його виростила. Незважаючи на розчарування Лесі Іванівни ситуацією, вона розуміла, що її дочка і зять роблять все можливе, щоб допомогти своїй великій родині.
Попри фінансові труднощі, Леся Іванівна знаходила розраду в тому , що Олена вийшла заміж за турботливого і відповідального чоловіка. Микола не обтяжував їх постійними проханнями про гроші, на відміну від свекрухи.
З наближенням народження онука Марія відчула сильне бажання зробити свій внесок у їхнє щастя. Вона вирішила старанно відкладати гроші, щоб придбати особливий подарунок для малюка – красиве ліжечко або, можливо , комплект одягу. Кожна копійка мала значення, і Леся Іванівна була сповнена рішучості зробити свій невеликий внесок. Тому почала брати приватні уроки, щоб хоч якось залишатися на плаву на пенсії.
На жаль, життя приготувало для Лесі Іванівни ще одну халепу . Одного вечора вона повернулася додому і застала дочку в сльозах. Микола виявив таємну заначку Олени з грошима, які матір дала їй на придане для майбутнього онука, і віддав їх своїй матері, не порадившись з дружиною.
Мама лягає в стаціонар, здоров’я трохи підтягнути. Їй ці гроші важливіші.
Вирішивши виправити ситуацію, Леся Іванівна зустрілася зі свахою, благаючи повернути гроші. Однак матір Миколи прикинулася невинною, вдаючи, що нічого не знає про ситуацію, що склалася. З’ясувалося, що син забезпечував її грошима, навіть на шкоду добробуту власної родини.
Леся Іванівна відчула , як її накриває хвиля безпорадності. Мало того, що її дочка була обтяжена діями чоловіка, так ще й мрії жінки про те, щоб зробити свій внесок у щастя онука, здавалося, розбилися вщент. Олена стала серйозно задумуватися про розлучення, а Микола щиро не розуміє, що ж образило дружину. Він же хороший син…
А ви як вважаєте?