Половину свого життя він витратив на виховання двох доньок. Богдану було лише 26 років, коли дружина втекла з коханцем, а він залишився самостійно виховувати двох дітей. Спочатку він надіявся, що одумається дружина і хоча б з дітьми допомагатиме, або фінансово, або доглядатиме їх, проте вони її були не цікаві. Нагадувала вона про себе раз на рік дзвінком з привітанням з днем народження, проте міг він бути через тиждень після самого свята. Тому Богдану довелось самостійно виховувати доньок та ставити їх на ноги.
Дівчата виросли. Й недавно його старша донька Ганна святкувала весілля, проте рідного батька вона туди не запросила, а от матір, яка нагадувала про себе раз на рік, танцювала й розважалась, як треба!
Дівчата знову зустрілися з матір’ю, коли вже стали дорослими. Вона розповідала їм, як шукала кохання, як влаштовувала життя і, звісно ж, сумувала за ними. У той час Богдан робив все, аби виховати доньок й дати їм все те, що мали інші діти. Єдине, що не давало йому здатися була думка про те, що його дівчатка обов’язково виростуть добрими та щасливими людьми.
Від Олі запрошення отримала біологічна мама з її новим чоловіком і їхніми дітьми та рідна сестра. Остання сказала Олі, що не збирається відвідувати свято без тата.
Мабуть, вам цікаво, чому ж так сталось, а все просто. Річ у тім, що донька поставила батька перед вибором – або він оплачує ресторан, або на святі бачити вона його не хоче. У молодят були гроші, проте вони вирішили витрати їх на купівлю житла. Батько не відмовився оплачувати, проте попередив, що його заощаджень вистачить лише на гостей з боку доньки й попросив, аби батьки нареченого самі оплатили гостей зі свого боку. Після цього Оля повідомила, що раз тато не хоче їй допомогти, то і на весілля може не приходити.
Оля з мамою чудово танцювали на весіллі, доки Богдан весь день не міг собі знайти місця, а вночі не міг протерти очі від сліз. Так гірко йому було від усвідомлення, що у цю дитину він всього себе вклав, а тепер з ним так вчинили.
