Ми з Віталіною були близькими подругами в університетські роки. Однак життя розвело нас у різні міста – я поїхала з чоловіком, а місцеперебування Віталіни залишилося для мене невідомим. На щастя, поява Інтернету дозволила мені відновити зв’язок з подругою, і ми відновили наше листування. Під час наших розмов Віталіна поділилася історією свого зятя.
У Віталіни була дочка Анна, але її чоловік Вадим покинув їх одразу після народження доньки. Віталіна виховувала доньку самотужки, забезпечуючи її всім необхідним, прагнучи для Анни кращого життя, ніж у неї самої. Коли донька закінчила університет і почала працювати в лікарні, вона зустріла хлопця, на ім’я Ігор. Хоча він не справив сильного першого враження через відсутність університетської освіти, Ігор виявився простим і доброзичливим хлопцем. Спочатку Віталіна не схвалювала його, вважаючи, що він не підходить для її розумної, освіченої доньки.
Віталіна сподівалася, що Анна з часом сама це зрозуміє і не буде продовжувати стосунки з Ігорем. Проте вже через місяць молода пара вирішила зв’язати себе тенетами шлюбу на скромній весільній церемонії, що дуже розлютило подругу. Вона все ще плекала надію, що її дочка скоро втомиться від подружнього життя і покине Ігоря. Тому Віталіна вирішила не бути присутньою на весіллі, прикинувшись хворою, і не виявляла особливого інтересу до біографії та сім’ї зятя.
З часом Анна та Ігор часто відвідували Віталіну. Подруга готувала для них просту їжу, і якщо донька майже нічого не їла, то Ігор мав неабиякий апетит. Вона не докладала особливих зусиль, подаючи йому недоїдки, пересмажені котлети, сухий хліб або непривабливі запіканки. З усім тим, Ігор з’їдав кожен шматочок, висловлюючи свою щиру вдячність. Його вдячність розчулила Віталіну, але її сумніви щодо Ігоря не зникли.
Одного вечора, коли Анна дивилася телевізор, а Ігор вечеряв, він похвалив запіканку, яку вона приготувала. Розвеселена його захопленою реакцією, Віталіна зауважила, що це звичайна страва, яку часто подають у дитячих садках. Ігор у відповідь щиросердно розповів, що в його дитячому садку рідко давали щось їстівне, і це викликало у подруги сльози на очах. Раптом вона відчула хвилю провини та сорому за те, що затаїла в собі необґрунтовану неприязнь до нього.
З цього моменту ставлення Віталіни змінилося, і вона почала докладати додаткових зусиль, щоб приготувати найкращі страви для зятя, розпізнавши доброту в його серці. Ця єдина фраза змінила ставлення Віталіни до зятя, створивши зв’язок, який буде міцним, попри її початкові застереження.