Не всі люди проживають життя так, що потім не шкодують про прожите. Всі думають про те, як могли б вчинити в тій чи іншій ситуації, чи як могли б провести життя краще, щоб все склалось по іншому. Тому й вчать своїх дітей робити так, як велить їм серце, робити так, як хочуть вони самі.
Тож я вирішила не гаяти часу і зламати стереотипи. Я почну на старості років жити для себе. Я все своє життя присвятила чоловікові, дітям, онукам. Після школи у мене уже з’явилась сім’я, я вийшла заміж, з’явились у нас дітки. Тому й пожити для себе я не встигла. Весь свій час я приділила лише своїй родині. Зараз мені уже сімдесят п’ять, а ніхто й з дітей мене бачити не хоче. В моїй квартирі діти уже живуть наче це їхня квартира, а мене уже наче й немає. Син, не питаючи мене, поселив у моїй квартирі внука із його дружиною. Вони вже давно перестали слухати мою думку, я їх давно не цікавлю, і це все в подяку мені, що я все своє життя віддала їм.
Якщо моя думка нікого не цікавить, то я думаю відсудити свою квартиру. І мені не буде за це соромно чи совісно, хоч я й не молода, але здоров’я у мене хоч куди! Останні миті життя я хочу приділити собі, пожити у своє задоволення. Звичайно, після такого вчинку на мене образились родичі, почали зі мною судитись, але дякуючи своєму чоловікові все вдалось і квартира тепер моя. Я виселила внука з його дружиною зі своєї квартири, змінила замки на дверях, щоб мені було спокійно. Але звісно після смерті квартира залишиться дітям. Але я ще жива, я хочу насолодитись часом, який я приділю для себе. Як важливо цінувати вчасно, коли ти ще сповна енергії й сил…
Мої подруги звичайно здивовані від мого вчинку, але водночас кажуть, що я молодець. Бо вони не можуть так зі своїми дітьми вчинити, не вистарчає їм сміливості. Їх діти ще й повісили на них правнуків і навіть не цікавляться чи важко їм чи ні із ними. Невже жінки так перестали себе цінувати та свій час?
Можливо мені ще мій вчинок обернеться не дуже добре для мене, але поки я ще жива, здорова, то можу за себе відповісти. А зараз я відпочину і душею і тілом і не буду думати ні про кого, як у свій час не думав за мене ніхто.