Коли я вступив до університету, на нашому потоці навчалась ну дуже гарної вроди дівчина. Такої зовнішності зустрінеш мало у житті. Вона була природної краси, практично не було макіяжу, в наш час рідкість, що дівчина без надутих губ. Коли вона проходила повз чоловіків, то всі оглядались на неї, незалежно від віку. Прізвище у дівчини – Рило. Можливо й були такі, яким було смішно з її прізвища, але вона була впевнена у собі, і на таких людей їй було байдуже, вона не раз казала, що обов’язково колись вийде заміж за чоловіка в якого буде дуже красиве прізвище.
Залицяльників було у дівчини вдосталь. Але попри її принцип, що має бути гарне прізвище, то стосунки всі тривали не довго. Час йшов, всі вже колишні студенти роз’їхались, ми між собою вже й втратили зв’язок, і тим більше із нашою красунею. Минуло декілька років як ми доволі випадково зустрілись із нею. Ми так тішились одна одній, обнімались, сміялись.
Якщо відверто, то вона стала ще красивіша. Коли ми проходили, то поглядів від чоловіків начебто стало ще більше. Ми вирішили зайти в кафе, щоб в затишній обстановці спокійно все розпитати одну, та й випити по чашечці кави. Мені, якщо чесно, кортіло чим скоріше дізнатись чи знайшла вона чоловіка із красивим прізвищем.
Тут вона почала свою розповідь. Каже, що був у неї хлопець, прізвище було дуже красивим, але от як чоловік, то не приваблював. Роки йдуть, всі знайомі давно вже повиходили заміж, а вона все в пошуках «того самого». Все ж коли той хлопець зробив їй пропозицію, то вона погодилась. Все як в людей: відсвяткували гучно весілля, тільки от насолоджуватись цим періодом, але от життя немає…
Чоловік виявився дуже ревнивим, не випускав її нікуди з хати. Звичайно, їй це не сподобалось, вона через два місяці розлучилась із ним.
Через рік часу до неї подзвонив наш одногрупник, коли дізнався, що вона самотня, то відразу вирішив її уже ніколи більше не втрачати. Зробив їй пропозицію, одружились, живуть в злагоді й щасливо. І яка там уже різниця яке прізвище, якщо із ним так добре. А прізвище у неї тепер – Рильце.