Минуло кілька років з моєї першої зустрічі з Дмитром, а далі час летів так швидко, що я й не встигала оглянутися. Знайомство з його батьками, заміжжя, вагітність, купівля квартири (з допомогою його батьків) та пологи… За цим всім я не помітила у що перетворила своє життя і лише ці обставини поставили все на свої місця.
Раніше я навчалась у медичному університеті, всі вчителі провокували мені велике майбутнє, а я лише скромно посміхалась, хоча й сама розуміла, що і серце і руки лежать до цієї справи. Окрім навчання підробляла власним розумом, то реферати писала, то курсові робила, так і мамі допомагала, яка нас з меншим братом сама виховувала.
На прогулянці з подругами познайомилась з Дімою, він відразу мені сподобався, почали часто гуляти разом, потім і з батьками його познайомилась, а через рік вже й одружилися, тому що дізналися, що вагітна. Весілля зробили скромним, тому що молоді, грошей не мали, а батьки чоловіка і так допомогли нам з купівлею майбутнього житла. Через вагітність я була змушена покинути навчання на останньому курсі, а далі повернутися до нього у мене не випало нагоди…
Зі свекрухою у мене відразу склалися теплі й довірливі стосунки. Вона про мене турбувалась, у всьому допомагала, стала другою мамою. У нас з нею були прекрасні стосунки. Навіть, коли у нас нічого не залишилось, ми тікали від ворога в інший кінець країни, то все одно підтримували один одного й трималися поруч.
Коли все це почалось, то чоловік втратив роботу й вирішив піти на фр0нт, ми з його мамою та донькою залишилися жити в трьох на Західній Україні в орендованій квартирі.
Час летів і от чоловікові нарешті дали відгули, які ще й випали на день народження доньки, тому я вирішила влаштувати грандіозне свято. Запросила аніматорів, фотографа, всіх друзів та близьких, витратила шалені гроші на організацію. Коли я все це робила, то помічала, що свекруха дивно поводиться, а на свята на ній лиця не було, хоча і син повернувся, радіти б мала. Я вирішила поговорити з нею, можливо, я чогось не зна. І ніяк не очікувала почути такого….
– Олю, ти мені, як рідна донька, але не можу я на це все мовчки дивитися. Доки мій син вбивається на важкій праці, не бачить сонця, ти просто так витрачаєш гроші, бо тобі захотілось свята… Йому гроші потрібні, щоб нову форму купити та бронежилет, а ти гроші на якихось клоунів витрачаєш…. Мовчу вже про те, що ти сама у цю сім’ю – ані копійки не приносиш, університет покинула, на роботу не йдеш. Ми тобі ні слова не казали, у всьому підтримували, але це вже всі межі переходить!
Після її монологу я розплакалась, тому що розуміла її слова – чиста правда. Його родина прийняла мене без нічого, все дала, у всьому допомогла, а тепер і я повинна щось робити, а замість цього просто витрачаю гроші, які моєму чоловікові могли б бути набагато потрібніші!
Вчора ми з чоловіком прийняли рішення, що я відновлюсь в університеті, продовжу навчання, а тоді почну шукати роботу. Він дуже здивувався такому моєму рішенню, адже я не згадувала про це кілька років, проте радо підтримав.
На свекруху я зовсім не ображаюсь, хоч вона і не раз вибачалась після цього, а навпаки вдячна її, що допомогла відкрити мені очі.