Одного разу на свій день народження наша сусідка запросила нас із дружиною на каву. Попередила, що не святкує гучно, не кругла дата та й не вважає, що це доречно, а от попити каву із солодким буде приємно. Якщо чесно, я не хотів питати скільки їй років, адже виглядала вона досить моложаво, а дітей мала уже досить дорослих.
Дружина перед цим купила подарунок, і уже того ж вечора ми пішли до сусідки. В її квартирі я був вперше. А з її чоловіком я взагалі майже не знайомий. А тут якраз можна познайомитись по ближче. Коли ми сіли за стіл, то чоловік сусідки, Михайло, відразу поставив пляшку горілки на стіл. По обличчю дружини було помітно, що вона не дуже цим задоволена, але змовчала. Вже після другої чарки, Михайло, сильно сп’янів і почав говорити різні дурниці. На свою дружину казав дуже нехороші речі, а далі взагалі почав підіймати на неї руки.
Сусідка мовчала, бо казала, що якщо почне його заспокоювати, то буде ще гірше. Я відчув дискомфорт від перебування за столом з такою агресивною людиною. Ми подивились з дружиною один на одного і разом вирішили сказати, що нам уже пора додому, пізно вже. Коли сусідка нас проводила, вона гірко плакала і вибачалась за свого чоловіка. Сказала нам, наче виправдовуючись, що її чоловік раніше був геть іншою людиною, він був добрий і порядний. А горілка робить його таким нестерпним, пити почав, бо з роботою не ладиться.
Я не міг вдома навіть відійти від усього, що я побачив, мені було незрозуміло, нащо така красива і добра жінка терпить до себе таке відношення. Діти у них дорослі, вони б точно зрозуміли свою матір. Навіщо це самопожертвування, життя одне, невже хочеться терпіти біля себе такого чоловіка. Загалом, неприємний осад і думки залишатись зі мною ще довго. Мало того, сусідка взагалі дивиться на нас так, ніби ми винні в тому, що її чоловік так з нею поводиться.
Я не розумію таких жінок. Поважати себе треба в першу чергу, і неважливо скільки років ви провели разом.