Нашому синові недавно виповнилося три роки. Він у нас напрочуд спокійний та люблячий хлопчик. Він не розмовляє так, як його однолітки, але самостійно грається, любить слухати казки та малювати. Ми вже навіть були в лікаря, щоб переконатися, що все нормально.
Але наші припущення спростували. Адже лікар сказав, що в дитини такий склад характеру і в Артема немає жодних відхилень. Він нічим не відрізняється від своїх однолітків.
Недавно до нас у гості приїхала чоловікова сестра. У них також є трирічний син.
Після приїзду вони зупинилися в нас на декілька днів. У нас двоповерховий будинок, тож місця чимало. Час їхнього гостювання здався нам вічністю. Прийшлося слухати цілодобові розповіді про те, який їх синочок здібний, як швидко він сів на горщик, як вміє рахувати до двадцяти англійською і як його хвалять в садочку. Потім вони стали порівнювати наших дітей, чого я дуже не люблю.
– Який він у вас нерозумний! – вигукнула сестра після довгих розмов про свого синочка.
Причому Артем все чув, адже він грався поруч.
Тоді я не стримала своїх емоцій та мовила:
– Що ти таке говориш про мою дитину? Хто тобі взагалі дозволяв так про нього говорити?
Я була дуже розгнівана.
Тоді вона зніяковіло сказала:
– А й справді, негарно так говорити про особливих дітей.
Після цих слів моє терпіння луснуло. Я прогнала їх зі свого дому та сказала, щоб ноги їх більше тут не було. Згодом мій чоловік дав зрозуміти їй, що така поведінка є неприйнятною.
Наступного дня до мене зателефонувала свекруха, запитувала, що між нами трапилося. Думала, Оля все перекрутить на свій лад, але ні.
От тільки вона описала все так, ніби в мого сина проблеми зі здоров’ям і йому терміново потрібне лікування. Але свекруха чудово знала, що в нас все нормально, тож вона вирішила провчити Олю.
Якось ми прийшли в гості до батьків чоловіка. Оля з сином та чоловіком також прийшли. Коли мова знову зайшла про мого сина, свекруха мовила:
– Олю, я збирала вам гроші, щоб подарувати їх на день народження зятеві. Але якщо ти побачила проблеми з моїм онуком, то, мабуть, доречніше буде віддати всі кошти на його лікування.
Ось так свекруха стала на наш захист та провчила свою доньку. Треба думати, перш ніж щось сказати. Буває, навіть рідні часом не контролюють своїх емоцій, знаходять проблему там, де її нема. В такі моменти головне не піддаватися на провокації та стояти на власній позиції.