Ми з чоловіком від початку спільного сімейного життя невтомно працювали. Завжди хотіли, щоб наші діти мали все необхідне та ні в чому не відчували потреби. Тому після появи дочки чоловік працював на двох роботах одночасно, щоб нам добре жилося. Ми старалися виховати донечку ввічливою та чуйною людиною. Час ішов. Ми з чоловіком не встигли зрозуміти, коли наша донечка подорослішала.
Вона була справжньою красунею. Ми не мали відбою від залицяльників. Але потім ми стали помічати, що Євгенія ходить дуже замислена. Пізніше я дізналася справжню причину. Вона закохалася в хлопця. Ми з чоловіком зраділи такій новині та навіть просили дочку познайомити нас з її обранцем. Нам стало цікаво, кому ж пощастило добитися її прихильності. Дочка пообіцяла, що обов’язково нас познайомить.
А недавно вона сказала нам, що планує привести свого обранця в дім. Я увесь день стояла на кухні, наготувала безліч страв. Чоловік прибрав у квартирі. Ми дуже старалися та чекали на знайомство. Я спостерігала за дочкою. Вона виглядала дуже щасливою. Постійно посміхалася, не ходила, а літала. Ми дивилися з чоловіком на неї, а самих проймала невимовна радість за те, що в неї все так добре складалося.
Коли прийшов час знайомитися, дочка зі своїм обранцем стояли на порозі нашої хати. Хлопець справив на мене хороше враження. Ввічливий, з почуттям гумору, добрий. Ми запросили їх до столу. Але мене увесь вечір турбувало інше: мене переслідувала думка, що я вже десь бачила його. Обличчя було дуже мені знайоме. Увесь вечір я не могла згадати. Ми багато розмовляли та жартували. Обранець дочки показав себе з кращої сторони, тож ми були спокійні за Євгенію.
А коли він пішов, я одразу все згадала. Я бачила його фото на оголошенні. Він та ще один чоловік – шахраї. Тож там просили одразу повідомити про місце його перебування. Я миттю розповіла про це чоловікові та дочці. Донька почала плакати, мовляв, я навмисне вигадала цю історію.
Але це не так. Я просто хотіла попередити Євгенію про можливі неприємності. Нам не все одно, з ким вона пов’яже своє життя.
У відповідь донька зібрала речі та пішла з дому. Вже місяць, як про неї нічого не чути. На телефонні дзвінки вона також не відповідає. Мене вже мучать докори. А можливо я помилилася, і обранець моєї дочки насправді нормальний чоловік. Як думаєте, чи маю я рацію?