Коли мені було сімнадцять років, мого батька не стал0. Мама важко працювала на двох роботах, заробляла вона небагато. Ми економили на всьому, що можна. Фрукти та солодощі в нашій сім’ї були лише на свята. Я не сміла нічого в мами просити. Старалася самостійно заробляти на життя. У мене є молодша сестра. Ми з матір’ю старалися робити все, щоб вона не відчувала себе обділеною.
На превеликий жаль, смерть батька, це далеко не кінець бід у нашій сім’ї. Моя мама потрапила в лікарню з інсультом. Відтоді вона не могла повноцінно ходити. Ми оформили їй інвалідність, хоча цих коштів не вистачало на лікування. Було нелегко, але я старалася вірити в краще.
Мені довелося покинути навчання, адже відтепер я була єдиною годувальницею в сім’ї. Було дуже важко тягти на собі хвору матір та сестру. Чимало людей пропонували мені допомогу, але я відмовлялася. До хвороби моя мама була дуже доброю та щирою людиною. А після інсульту вона змінилася.
Спочатку вона скаржилася на свою нещасливу долю, а потім на нас з сестрою. То ми несмачно готуємо, то не ретельно прибираємо, то витрачаємо на себе забагато грошей. Тим паче коли їй гроші більш необхідні.
Я старалася не зважати на балачки з її сторони. Лежача хвора людина, маму можна зрозуміти. Але мене зачіпало таке відношення до нас. Я робила для неї все, а вона не цінувала моїх старань. Друзі не раз вмовляли мене найняти для мами доглядальницю та змінити роботу. Я мала куди піти, щоб отримувати більший заробіток, але таким чином я б не змогла доглядати за мамою. Як так – у матері двоє доньок, а за нею доглядатиме чужа людина. Не можу так вчинити.
Нарікань з боку матері все більшало. Вона сварила на нас за будь-які покупки. Хоча ми на всьому економили.
Я довго мовчала та терпіла. Але один випадок назавжди поміняв моє ставлення до матері.
Я захворіла. Мене страшно боліла голова, кидало то в жар, то в холод, температура, кашель.
Всю ніч я не могла спати, а на ранок вирішила піти до лікаря. Сестра бачила мій стан. Вона зібралася в школу, обійняла мене та попросила не зволікати з походом до лікаря. А мати, як завжди. Вона стверджувала, мені не потрібне жодне лікування. Молодий організм і сам в змозі впоратися з хворобою. А от вона у набагато гіршому становищі, аніж я. Їй кошти потрібніші. Зараз я витрачу всі гроші на обстеження та консультації з лікарями, а в мене виявиться звичайний грип. Я не бережу матері і хочу її смерті.
Я слухала це все та тихо плакала. Чесно, більше не мала сил. Я заради матері покинула навчання, важко працюю, хоча маю чимало інших можливостей. Чи то мені вже все так набридло, чи то втома, але я накричала на маму. Сказала все, що про неї думаю.
Обстеження показало запалення легень. Лікар наполягав на стаціонарному лікуванні, але цей варіант точно був не для мене. Не можу я залишити сестру з мамою. Я написала відмову від госпіталізації, купила необхідні ліки та пішла до своєї подруги.
Мирослава впустила мене до себе. Накричала, що я вештаюсь туди-сюди, а не сиджу вдома під ковдрою. Ми довго розмовляли. Я розповіла їй про ситуацію з мамою та попросила допомогти мені в пошуку доглядальниці. А ще мені потрібне було житло. Я не могла більше там жити.
Мирослава запропонувала мені пожити в неї, а поки іти додому та приймати необхідні ліки.
Вдома мене чекала матір, яка кричала, мов навіжена, як тільки я відчинила двері. Вона не поцікавилася моїм здоров’ям, а знову рахувала гроші. Я її нагодувала, потім взяла ліки та пішла у свою кімнату відпочивати. Більше я тут не житиму.
Моя подруга швидко виконала мої прохання. Знайшла доглядальницю та дозволила мені пожити в неї. Я змінила місце роботи, до мами більше не з’являюся. Можливо зі сторони я жорстока людина, але я робила для неї все. А віддяки так і не отримала. То хіба варто було старатися? У мене ще все попереду.
Гроші на потреби мами та оплату доглядальниці я виділяю щомісяця. Даю навіть більше, аніж потрібно. Віра, жінка, котра сидить біля мами, говорить, що вона згадує нас все рідше і рідше. З днем народження нас не вітає. Хоча ми з сестрою її вітаємо. Але і це не головне. Мені таки вдалося поміняти роботу, а ще я от-от з’їду від подруги. Будемо з сестрою орендувати житло. Сестра теж мене підтримує та говорить: “За батьками потрібно доглядати, але не коли вони потихеньку з’їдають тебе”.