Потрібного автобуса так і не було. Марія, вже втративши будь-які надії, відійшла від зупинки та вирішила ловити авто. Та вони не зупинялися.
Жінка вже хотіла викликати таксі, як раптом прямо біля неї зупинився дорогий чорний автомобіль. Вікно приспустилося, за кермом сидів чоловік в окулярах. Марія одразу погодилася на пропозицію підвезти її. Вона уважно дивилася на власника автомобіля, а потім мовила:
– Ви так схожі на мого першого чоловіка. Як дві краплі води…
Водій посміхнувся та зняв свої окуляри. Марія аж здригнулася від подиву.
– Ну привіт, Маріє. Як ти? – сказав її колишній чоловік та знову натягнув окуляри.
– А ти як? – розгублено поцікавилася Марія. – Хоч, мабуть, дарма я питаю. Тут і так все зрозуміло. Живеш розкішним життям. Напевно знайшов собі багату жінку?
– От і не вгадала, – відповів Артем.
– Невже бідну взяв за дружину? – далі не вгавала Марія.
– І тут ти не вгадала, – відповів той.
– Сироту взяв?
– Маріє, в мене нема дружини. Відколи ми з тобою розлучилися, я живу один.
– Як так? Всі десять років один?
– Так.
– Не може цього бути. Може живеш в цивільному шлюбі?
– Ні.
– Виходить, живеш у своє задоволення.
– Ти помиляєшся. Але одружуватися поки не планую.
– Чому ж? Невже тобі добре без жінки? Згадай наші ночі…
– Я вже все забув. І не хочу згадувати. Мені одразу стало добре після розлучення з тобою.
– Хочеш сказати, я заважала тобі жити щасливим життям?
– От як тобі пояснити так, щоб ти не образилася. А то я тебе знаю. Пам’ятаєш мої звички?
– Продовжуй, я не ображусь. Все в минулому. Чому, живучи зі мною, ти не міг придбати такий дорогий автомобіль? Я витрачала багато грошей?
– Якраз навпаки. Ти занадто багато економила. Тепер я займаюся тим, що ти на дух не переносила. Веду весілля.
– Це ж виходить, ти звільнився з роботи, і на цих весіллях заробив собі на машину?
– Я веду весілля відомих людей та заробляю на цьому непогані кошти.
– Ти!? Не повірю.
– Уяви собі, я.
– Бувши зі мною, ти не заробляв так, як зараз. Чому так?
– Не починай тут. Ще скажи, що ти не здогадуєшся
– Ні…
– Ти не давала мені розвиватися в цьому напрямку. Варто мені було піти на весілля, як ти ревнувала. Завжди заглядала в мій телефон, думаючи, що в мене хтось є.
– Невже ти не міг мені пояснили, що ти писав сценарії до весіль.
– Та ти ж навіть ревнувала мене до наречених.
– Ніби ти не бачив, як вони на тебе дивилися. Та й взагалі, мені здається, ти все вигадуєш. Хочеш мені допекти, – вона відвернулася вбік.
– Я не заставляю тебе мені вірити, – відповів чоловік, зупинивши авто. – До речі, ми вже доїхали. А ти досі живеш на другому поверсі?
– Досі, – невдоволено відповіла жінка, – поясни мені одне – чому ти дотепер сам? Ти ж ішов від мене до іншої жінки.
Він зняв окуляри та уважно глянув на Марію.
– Коли ми розлучалися, я нікого не мав. Я ішов від тебе. І знаєш, це було найкраще рішення. Нічого залишатися з тими, хто нас не цінує та не підтримує.
Марія вийшла з машини та щосили гримнула дверима.
А що для вас важливе у стосунках?