У садку, котрий відвідує моя дочка, вихователькою працювала Василина Дмитрівна – мила та добра жіночка. Оскільки мені потрібно чимало часу добиратися до роботи, я рано приводжу дочку та пізно її забираю. Василина Дмитрівна завжди хвалить мою Златочку. Вона не вередує, чемно бавиться. І я вірила їй, адже не буде вихователька обманювати.
Того дня нас відпустили з роботи трохи раніше. Хтось пішов ще у справах, хтось – забирати дітей з садка та школи. Я вирішила забрати Злату та піти з нею погуляти. Адже ми так мало часу проводимо разом. На вихідних у мене зазвичай назбирується чимало роботи. Прибрати, приготувати їсти, попрати одяг. Доньку я відправляю до своїх батьків, а сама тим часом роблю всю роботу. Сьогоднішній день я вирішила присвятити доньці.
Коли я прийшла в садок, діти тільки-но почали прокидатися. Я ледь чутно відчинила двері та зайшла, адже знала, де ліжечко Злати. Василина Дмитрівна не бачила, коли я зайшла, вона стояла обернута до мене спиною:
– Ану вставай! До кого говорю! Я не буду двічі повторювати! Чого лежиш?
Василина Дмитрівна стояла над моєю дочкою, а дівчинка дивилася на мене з широко розкритими очима. Вихователька обернулася до мене. Було видно, що вона не очікувала мене побачити. Її голос вмить змінився:
– О, Юлечко, я й не помітила, коли ти прийшла. Златочко, прокидайся, сонечко. Ми й не чекали вас так рано. Щось трапилося?
В її очах був страх. Схоже, вона ще не зрозуміла, що я все чула. Тому щебетала над нами своїм тонким голоском. Я ледь себе стримала, щоб не сваритися при дітях, які от-от почали прокидатися. Зачинила двері та попрямувала до директорки. Там я розповіла про все, що чула, коли прийшла по свою доньку. Я не збираюся терпіти подібного ставлення до своєї дитини. Інакше доведеться звертатися у вищі інстанції.
Через півтори години ми зі Златою покинули дитячий садок. Директорка пообіцяла вирішити дане питання та наказати винну. Василина Дмитрівна попросила в мене вибачення. Але до чого тут я? Як вона поводить себе з дітьми? Що можуть дати такі горе-вихователі? Гадаю, таким людям точно не місце в дитячих садках. Якщо директорка не вирішить цю проблему, доведеться мені іти далі. Що ж буде в майбутньому, якщо принижувати дітей з раннього віку? Так і виростають люди з емоційними потрясіннями. Все через таких вихователів, які не вміють знайти з дітьми спільну мову.
Не знаю, чим все закінчиться. Але я це так просто не залишу. Вже й боюсь переводити дитину в інший садок. Ніхто не гарантує, що й там не трапиться чогось подібного.