Я ніяк не могла зрозуміти, чому чоловік, котрий лежав з моїм Дмитром у палаті, не куштував їжі, яку приносила йому жінка. Тож ми вирішили поцікавитись

Мій чоловік Дмитро недавно потрапив у лікарню. Поруч з ним лежав чоловік 70 років. Між ними одразу зав’язалася розмова. Як виявилося, вони навчалися в одному університеті та навіть на одному факультеті. А сім років тому ще й працювали на одній і тій же фірмі.

Я, як завжди, принесла чоловікові обід. Вирішила потішити Дмитра домашньою їжею, тож напекла йому його улюблених котлет. Після лікарняної їжі він їв їх за милу душу, а я дуже раділа, що вгодила чоловікові. Але мене здивувало іншейого сусід по палаті не куштував нічого з того, що йому принесла дружина. На полиці стояла гора з контейнерів із їжею.

Тоді мій чоловік вирішив дізнатися, в чому причина. І, як не дивно, Петро навіть не здивувався його питанню. Ніби чекав його. Тоді він почав все розповідати. Зі своєю жінкою він знайомий також з часів університету. На той час вона викладала в нього пари. Тож, дізнавшись, що жінка вільна, Петро почав за нею бігати.

І хоч на привернення її уваги пішов не один день та безліч сил, але йому вдалося. Попри чималу різницю у віці вони одружилися. З того часу що тільки дружина йому не готувала. Вся їжа була дуже смачною та приготовлена з любов’ю.

Але через багато років Петро просто перестав їсти те, що готувала дружина. Все втратило для нього смак. І пахли страви приємно, але їсти їх було просто неможливо. Виявилося, в жінки проблеми з пам’яттю. Часто в каві можна було знайти сіль замість цукру, а в супі був цукор.

Тож зараз Петро самостійно готує їжу для всієї сім’ї. Хто ж винен, що так трапилося. Старість приходить швидше, аніж ми того очікуємо. Не варто звинувачувати людину.

Через десять хвилин після цього пролунав дзвінок.

– Так, Марусю. Я все з’їв! Як завжди, було дуже смачно. Скоро вечерю он принесуть, а я ще досі ситий. Ти вже нічого мені не неси, відпочинь, любочко.

Після цього чоловік поклав трубку та став далі читати газету. Він дуже любить свою дружину.

Потім Петро почав просити в лікаря, щоб той швидше його виписав. Адже йому вже значно легше і пора вертатися додому. Однак ми одразу зрозуміли – причина в дружині, за яку він переживає.

Rate article
Add a comment

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two × 5 =

Я ніяк не могла зрозуміти, чому чоловік, котрий лежав з моїм Дмитром у палаті, не куштував їжі, яку приносила йому жінка. Тож ми вирішили поцікавитись