«Вона ніколи не буде частиною нашої родини, синку! Я не знаю, навіщо ти її взагалі привів у наш дім!» – промовила Марія Ростиславівна, мама мого хлопця, коли він повідомив їй про те, що зробив мені пропозицію. А після вона почала сміятися з нас…
На щастя, мій Сергій кохав мене так, що ніякі слова мами його б не злякали. Він твердо повідомив мамі, що, якщо вона відрікається від мене, то може забути й про те, що раніше у неї був син. Вона спочатку не повірила, проте схоже потім таки злякалась його погрози, тому на нашому весіллі була присутня, хоч і без щасливої посмішки. Найдивнішим було те, що замість подарунка вона привела мого колишнього хлопця. Може, надіялась, що так свято зіпсує нам? Проте нічого у неї не вийшло.
Після цього вона запросила нас жити до себе і чоловік був переконаний, що це знак її примирення, проте вона там влаштувала для мене справжнє пекло. Перший місяць я ще знаходила для себе причини миритися з таким життям, а потім поставила чоловіка перед вибором – або ми розлучаємось, або починаємо жити окремо. Сергій відразу відповів, що обирає другий варіант, тому через місяць ми вже жили окремо, а ненависть свекрухи до мене зросла у рази (якщо це взагалі було можливо).
Так ми прожили цілий рік, але у родину чоловіка прийшло горе – у свекрухи трапився інсульт. Перші місяці її доглядали лікарі, а потім повернули додому, при цьому повідомивши, що тепер над нею має вестися цілодобовий нагляд. Чоловік відразу повідомив, що робити цього не буде, бо у нього бізнес, а його менша сестра сказала, що у неї тільки особисте життя почало влаштовуватися, тому на догляд за матір’ю у неї не має часу. Між собою вони вирішили, що я чудово підійду для цієї ролі. Моєї думки про те, чи хочу я доглядати людину, яка ненавиділа мене, – ніхто не питав.
Коли я повідомила Сергію, що не хочу доглядати його маму, то він сказав, що подаватиме на розлучення, бо я не ціную його родину. Звісно, мене таке обурило, і я вирішила, що прийшов час встановлювати свої правила. Я покликала чоловіка і його сестру й сказала, що доглядатиму їхню маму, якщо її будинок потім дістанеться мені. Після цього вони почали звинувачувати мене у меркантильності, а чоловік вже цілий день зі мною не говорить, але хіба я не права?