Я сказала чоловіку, що ми повинні щомісяця допомагати моїй мамі коштами. Чесно, я довгий час наважувалась на цю розмову, адже не знала, як він до цього поставиться.
Ми живемо в достатку, в нас росте чудовий синочок. Я щаслива дружина, у нашій сім’ї є все. Досі ми жили окремо від батьків. Так сталося, що наші мами залишилися самі. Як мій тато, так і тато чоловіка пішли із сім’ї та перестали нами цікавитися. Чотири місяці тому свекруха переїхала жити до нас.
Вона вже старша, їй потрібна допомога. От ми з чоловіком і вирішили забрати її до нас. Квартиру свекрухи узгодили здавати в оренду. Я не була проти її переїзду в наш дім, адже ми зі свекрухою в хороших стосунках.
Тим більше таким чином вона зможе відкласти собі трохи грошей.
Мій чоловік має власну справу, я допомагаю йому у фінансових питаннях. Працюю з дому. Я контролюю витрати та прибутки компанії, перевіряю, чи все сходиться.
Ми самі себе забезпечуємо. І в нас це чудово виходить. Я доглядаю нашого сина, роблю хатню роботу, працюю. Свекруха говорить, що живе з нами, як на курорті.
Воно і справді так є. Єдине, що вона робить – бавить дитину. І то, коли має на це бажання. Мені також все підходить. Я сама готую та прибираю.
Останнім часом я стала помічати, що в моєї мами в холодильнику продукти є лише тоді, коли ми попереджаємо її про наш візит. Всі інші рази, коли я приїжджала без попередження, в холодильнику стояли лише хліб, яйця та варена картопля. Мене це неабияк насторожило.
Я вдала, ніби нічого не помітила. Тоді вирішила у всьому переконатися самостійно. Але чотири рази не може бути випадковістю. Я покликала чоловіка та сказала йому, що відтепер я виділятиму з нашого бюджету по дві тисячі гривень для мами. І це без обговорень.
Чоловік нормально до цього поставився. Він навіть запропонував давати їй більшу суму, або ж оплачувати мамі комунальні.
Думала, чоловік не сприйме це нормально. Він відповів, що моя мама живе сама і їй потрібно допомагати, його мама біля нас, тож їй нічого не потрібно. Якщо ж і треба буде щось – ми поруч. Чесно, я не очікувала такої реакції.
Єдине, він трохи образився на те, що я могла подумати, ніби йому моя ідея не сподобається. Відтоді я вкотре переконалася, що мій чоловік надзвичайно чуйний та ввічливий.
Моя мама була дуже рада. Їй дійсно інколи не вистачало коштів, але вона не хотіла нам про це говорити. Мовляв, у нас свої витрати, дитина, свекруха. Як вона могла так подумати. Звісно, мама дуже зраділа, хоча спочатку й відмовлялася від допомоги. Гадаю, якщо є змога, батькам потрібно допомагати.