Заміж я вийшла за Сашу буквально через два місяці після того, як ми почали зустрічатись, оскільки я дізналась, що чекаю дитину, то вирішили розписатись і жити разом. А через декілька років він повідомив мені, що має іншу жінку.
Я чомусь завжди була переконана в тому, що Саша це моя доля, це моє перше й останнє кохання, я покохала його відразу, після першої нашої зустрічі, яку я теж влаштувала зі своєї ініціативи. Саша тоді був не проти й погодився на мою пропозицію.
Після двох місяців наших зустрічань, я дізналась, що чекаю дитину. Я раділа, бо хотіла народити дитину від людини, яку я кохаю. Та й Саша був не проти, навіть зрадів такій новині. Тоді він запропонував, щоб ми подали заяву до загсу і нас розписали, із цим ми довго не зволікали й вже на другий день направились із документами до загсу. Через місяць нас розписали й Саша відразу ж переїхав до мене, бо він жив в орендованій квартирі, а я жила у власній – мені її залишили батьки.
Через дев’ять місяців на світ з’явився прекрасний хлопчик – наш син. Він був дуже схожий на свого батька. Я була щаслива, виховувала синочка, робила домашні справи тоді як мій чоловік заробляв гроші нам на прожиття. Завжди мені здавалось, що Саша дуже гарний та люблячий тато і чоловік.
Все якось змінилось буквально через років п’ять. Син до садочка не ходив, я сама із ним займалась підготовкою до школи. Часу бракувало аби доглядати за собою, та і якось не помітно почала набирати зайву вагу і до салонів я не ходила ніяких.
Потім коли уже прийшов час і я вийшла на роботу, а син пішов у перший клас, з цього моменту усе і почалось, бо чоловік дуже змінився у відношенні до мене. Він більше не ставився до мене так турботливо, ніжності та романтики взагалі не було між нами, а це, виявляється зникло уже давно, але я цього не помічала поки весь час проводила із дитиною.
Через декілька місяців між нами почались сильні й часті сварки. Ми намагались аби син нічого не помічав, що мама з татом не живуть щасливо, але він все частіше питав, що сталось. Я намагалась йому розповісти, що все в порядку, що зараз непростий час. Але в один день Саша не витримав, зібрав речі й пішов від нас. Як виявилось, він мав уже іншу жінку, а нас кинув. Ми подали на розлучення, після на аліменти, але внаслідок того, що Саша не працював на офіційній роботі, аліменти виходили мізерні.
Я насправді безмежно кохала Сашу, але він зробив мені дуже боляче. Якось після цього я відчула як мені на все стало байдуже, почалась депресія, я перестала їсти, з роботи мене звільнили, бо я просто перестала на неї ходити. Але мій син такий розумничок, що лише він мене врятував з цього дна, в якому я опинилась.
Через два тижні після того, як я розлучилась із чоловіком, у мене був день народження. Це був вихідний день, а я лежала і не встала з ліжка, то спала то ні, що й не чула як мій син кудись вийшов. Як потім виявилось, він зібрав усі іграшки, які ми йому купляли, і пішов на базар їх продавати, щоб купити подарунок для мене!
Цей хлопчик, такий сміливий, він не побоявся нічого лиш би тільки я була такою як раніше й усміхалась. Я дякую Богу, що на базарі його побачила моя добра знайома, купила йому великий букет ромашок і провела додому.
Звичайно, я жінку запросила на чай, а більше я не могла їй нічого запропонувати…
Цей випадок дав мені зрозуміти, що мій син – це найцінніше, що в мене є. Жити й радіти життю мені потрібно лише заради нього!
Я влаштувалась на нову роботу, із синочком у нас налагодились стосунки, я вдячна йому безмежно за все.