Мого чоловіка не стало, коли мені було п’ятдесят років. Це було для мене великою втратою, проте я старалась триматися, продовжувала ходити на роботу, займатися хобі, зустрічатися з подруг нами та рідними. Після виходу на пенсію я зрозуміла, що ні рідні, ні подруги не рятують мене від відчуття самотності, яке я відчуваю вдома на самоті. Почала оглядатися навколо на чоловіків і зрозуміла, що не має таких з ким можна вік дожити. Хто порядний, той дружину має, а ті, що не мають, то лише гукають де пригубитися.
Говорила про це з дочкою, то вона зареєструвала мене на сайт знайомств, я спочатку не хотіла, але вона мене переконала, що це єдиний варіант. Після цього мені щодня приходили запрошення сходити на побачення, я аж заново ожила, адже відчула себе справжньою жінкою-красунею. Зі всіх я обрала двох, з якими вирішила сходити на зустріч.
Перед зустріччю я навіть у салон краси сходила, привела себе трохи до ладу, хотілось вразити свого можливого коханого.
Я чекала його у парку вже пів години, засмутилась і вирішила, що він не прийде, хотіла повертатися додому, а потім побачила його. Він йшов у дивній зім’ятій куртці й вже тоді я зрозуміла, яку помилку зробила. Зовнішньо він був схожий на безхатченка, мовчу про те, що запах алкоголю від нього стояв на кілька метрів перед ним. Я відразу ж сказала, що повертаюсь додому, а тоді почула: «То дай хоч на пл@шку, не даремно ж на побачення йшов!»
Після першого побачення, я вже думала скасувати друге, але пригадала, що той чоловік писав, що не любить алкоголь і вирішила таки піти, проте тепер без жодних сподівань, аби не розчаруватися.
Коли ми зустрілися, то Микола подарував мені квіти, ми пішли у кафе й почали розмовляти. Він був пристойно одягнений, красиво говорив, ввічливий… Мрія, а не чоловік! Ми вже сиділи у кафе не першу годину, як він пішов у туалет, залишивши телефон на столі. Через мить йому прийшло смс і очі самі сковзнули прочитати, що там: «Коханий, я тебе вже чекаю! Ще довго ти її будеш оброблювати?»
Тієї ж миті я заплатила за своє замовлення і пішла. Він мене зловив біля виходу, я коротко відповіла: «Не хочу, щоб мене оброблювали! Та й тобі кохана написала, йди додому, «любчику»!
Після цього чим швидше втекла від нього. Здавалось би, хотіла познайомитися, а сама зрозуміла, що своє таки треба не на сайтах знайомств шукати. Якщо хтось ще тобі суджений, то точно зустрінемось. У доньки попрохала, щоб видалила мою сторінку з сайту знайомств.