Раніше ми з чоловіком мали своє «місце сили». Ним була наша дача, де ми спочатку садили овочі, потім доглядали за ними, а тоді робили закрутку й мали все свіженьке та своє.
Окрім цього у нас там є красивий фруктовий сад, за яким ми також доглядали. Зараз ми з чоловіком не у тій фізичній формі й давно втратили снагу до всього, тому вирішили, що прийшов час передати все наше добро синові та його дружині. Тоді у нас навіть думки не було, що щось може піти не так.
Проте все пішло не так… Невістка поставила мене перед фактом, що вони більше нічого не робитимуть на городі, адже мають достатньо грошей, щоб все собі купити, а наша дача їм потрібна для відпочинку. Все наше поле вони планують засіяти травичкою й посадити там дерева, мов організувати собі красиве місце, куди вони приїжджатимуть у свята та вихідні на шашлики.
Я спочатку надіялась, що це жарт і вони залишать хоча б частину городу з овочами, аби діти мали своє і свіженьке. Проте коли я приїхала, то замість городу біля дому виявила квітник… Мене це дуже обурило. За квітами теж потрібно доглядати, як і за овочами, але другі мають поживну користь, а перші просто для краси!
З дітьми я сваритися не стала, проте своє ставлення до їхнього вчинку продемонструвала. Сталось це тоді, коли син заїхав у гості й попрохав дати їм закруток, адже у них закінчилися. Тоді я винесла йому пакетик з сухоцвітів, мов це ж ви виростили, то ви і їжте. Син образився, проте промовчав. А ввечері мені зателефонувала обурена невістка й почала сваритися. Головним її аргументом було те, що я сама вирішила віддати їм город, тому тепер він їхній і вони робитимуть, що хотітимуть. У відповідь я її нагадала, що як віддала, так можу і забрати, адже жодного документа офіційного ще не було підписано. Якимось дивом у мене вистачило розуму не йти відразу до нотаріуса, а простежити за тим, як розгортатимуться події.