Ми з чоловіком прожили у шлюбі одинадцять років. Дітей у нас не було – ми обійшли чимало лікарів, втім вони тільки розводили руками. Я настільки любила свого Михайла, що для мене й це не стало проблемою. Настільки сильно, що прийняла його дитину від іншої жінки.
Я все життя берегла йому вірність та кохала, а він тим часом кожного разу шукав на стороні інших. Ще два роки тому Михайло зрадив мені вперше. Думала, на цьому моє життя закінчилося. Але я знайшла в собі сили пробачити. Навіть тоді, коли чоловік прийшов додому зі словами, що та жінка вагітна від нього.
При пологах вона померла, а дитину віддали Михайлу. Я не могла залишити це немовля батьківської опіки, найцінніше в нього вже забрав Бог. По всіх документах Марічка була нашою дочкою. Та й сприйняла я її як рідну.
Проте ситуація в Україні змінила все. Чоловік відправив мене з донькою за кордон, допоки все не стабілізується. Через три місяці я повернулася. От тільки зрозуміла, що мій від’їзд став для Михайла чудовою нагодою знайти за цей час нову розвагу. Після мого приїзду він заявив, що розлучається зі мною, бо має іншу. Пояснив, що він втомився від сім’ї.
А що маю говорити я? Місяць тому ми таки розлучилися. Дівчинка залишилася зі мною. Михайло навіть не цікавиться дочкою. Важко передати, що я відчуваю. Мені двічі зрадили, я виховую чужу дитину…
Не знаю, як я це все переживу. Недавно донечка прокинулася вночі від високої температури. Жарознижувальні засоби не допомагали, довелося викликати швидку допомогу.
Дочка повернула мене до тями. В той момент я зрозуміла, настільки вона для мене дорога. Черговий лікар, котрий нас прийняв, виявився дуже чуйним та добрим. Він заспокоїв мене та запевнив, що з донечкою все буде добре. Наступного дня він також прийшов нас провідати. Увесь час ми були під його пильним наглядом. А потім я наважилася розповісти йому все, що зі мною трапилося.
Ми з ним дуже зблизилися. Навіть після виписки дочки ми й досі бачимося. Два дні тому Віталій запропонував мені з дочкою переїхати до нього. Він справді чудова людина та подобається мені, однак чи не надто все швидко.
Боюся повторити свій попередній невдалий досвід. Що порадите?