У моїй сім’ї головною була мама, вона контролювала на що витрачаються гроші, як ми проведемо вихідні, здійснювала дорогі покупки. Тато ніколи й не думав сперечатися з чимось, що робила мама, його влаштовувало становище простого заробляння грошей. Коли я запитала, чому він не хоче бути головним, він відповів коротко: «Твоя мама краще у всьому цьому тямить».
Коли подорослішала й одружилась, то теж хотіла керувати сімейним бюджетом. Чоловік спочатку відмовився, адже був переконаний, що цим повинен займатися лише він, але з часом зрозумів, що це дуже важко, поговорив з моїм татом про те, що це не робить його поганим чоловіком і передав цей обов’язок мені.
Я була щиро рада цьому, адже чудово тямила у тому, які комунальні платежі прийдуть нам цього місяця, у скільки обійдуться продукти та стежила за знижками у різних побутових магазинах, аби купити потрібне нам, доки воно не зламалось.
За наступні 10 років ми з чоловіком пережили чимало. Його звільнили з роботи й на кілька місяців я залишилась єдиним годувальником, потім я пішла у декрет і ми вирішили купити машину. Жодного дня ми з ним не думали, де взяти гроші та як вижити, тому що я завжди відкладала і мала звідки взяти, коли нам доводилось важко. Між нами ніколи не виникало конфліктів через гроші. Звісно, ми могли сперечатися, не розуміти один одного, але не через гроші. Саме тому я була переконана, що чоловіка все влаштовує.
Проте одного дня, повернувшись додому, чоловік сказав мені, що більше не буде у нас сімейного бюджету і його зарплатня залишиться у нього. Я була переконана, що у нього щось трапилось на роботі, але річ була не у тім.
Чоловік сказав, що тепер я повинна віддавати йому свою зарплатню і він буде керувати всіма грошима. Через певні натяки й недомовки мені вдалось дізнатися, що причина таких різких змін полягала у тому, що його колеги та друзі називали його «підкаблучником», мов йому доводиться випрошувати у мене гроші навіть на те, щоб сходити й випити пива (це було не правдою).
– Я втомився важко працювати й не бачити тих грошей! Відсьогодні я сам все рахуватиму!
– Я розумію тебе, але подивімося на це з іншого боку. Ти зовсім не звик до планування грошей, ти не вмієш це робити, а я вмію.
– Годі мені голову запудрювати! Я чоловік і я вирішуватиму, куди витрачати наші гроші!
Я погодилась на його ініціативу, хоча й засмучена. Чоловік любить витрачати гроші й не вміє їх економити, тому боюсь чим це може для нас тепер обернутися.