Нерідко близькі друзі чи сусіди позичають гроші в скрутну хвилину, але питання, чи прощається борг автоматично після смерті, чи його все одно потрібно повертати власнику або його дітям , може виявитися складним.
Склалося так, що декілька місяців тому відійшла у завсіти моя мама, у віці 85 років. Вона мала близьку подругу і одночасно сусідку Мирославу Йосипівну . Протягом багатьох років моя мама позичала сусідці невеликі суми грошей, коли та була в скруті, не особливо про це думаючи. Однак позики почали накопичуватися, зрештою сягнувши значної суми, яка перевалила за 15 тисяч гривень. Лише коли Мирослава Йосипівна згадала про борг, моя мама усвідомила масштаби своїх запозичень. Але вже було пізно. Самопочуття швидко погрішувалося, але про борг сусідки мама встигла мені розказати.
Після того, як ми зробили 40 днів по матері , я пішла до сусідки і нагадала про борг. На моє здивування, Мирослава Йосипівна відповіла:
“Я взяла ці гроші у твоєї матері, а не у тебе. Чому я повинна вам повертати? Я їй на тому світі віддам!”. А ти йди геть з моєї квартири.
Ця відповідь мене засмутила, адже я сподівалася на бодай якусь компенсацію, можливо, щоб покрити витрати на похорон матері. Той факт, що Мирослава Йосипівна та її родичі, схоже, насолоджувалися їжею на поминках без жодного почуття вдячності, лише посилив моє розчарування.
Сповнена рішучості знайти рішення , я зв’язалися з сином сусідки. Я пояснила йому ситуацію, і, на щастя, він зрозумів і взяв на себе відповідальність за борг матері. Наступного дня він таємно відвідав мене і сплатив борг з власної кишені. Я відчула полегшення від того, що справу нарешті залагоджено, і відчула, що все закінчилося.
Чи правильно я вчинила, що звернулася по допомогу до сина Мирослави Йосипівни?