Нехай хтось назве мене занудою, але я завжди перевіряю чеки прямо біля каси. І в мене є на це свої причини.
– Пакет потрібно?
– Ні, – відповідаю я.
У супермакеті на касі сьогодні новенька продавчиня. Я оплатила продукти та взяла чек. І не повірите. Першим у списку бачу пробитий пакет, від якого я відмовилась. Вертаюсь та показую чек на касі.
Касирка миттю простягає мені пакет зі словами:
– Пробачте, не буду ж я робити повернення за якихось 4 гривні.
Ще давніше ціни в магазинах були зрозумілими та передбачувано відомими. Тож у мене не виникало жодної необхідності щось перевіряти. Але часи змінилися. Я ретельно перевіряю чек, коли:
– Маю чималий список продуктів. Таке зазвичай відбувається у супермаркеті. Найбільш часта помилка тут – зайвий товар у чеку. Я купляю одну пачку солі, а в чеку чомусь може бути вказано дві. Або ж посеред списку моїх покупок зустрічаю товар, якого взагалі не купляла. Це може бути дрібниця, яку не так і легко зауважити.
Другий випадок – якщо вартість придбаних продуктів здається мені надто великою. При поході в супермаркет я намагаюся наперед підрахувати суму, на яку беру продукти. І мене одразу насторожує, якщо касир називає підозріло більшу суму, аніж я розраховувала. Це відбувається, якщо акційний товар пробили без вказаної знижки або ж під придбаним мною товаром був цінник від іншого продукту. Отож виходить те, що я очікувала купити за 70 гривень, коштує 130. Тоді я маю заплатити ціну, вказану на акційному ціннику. Хай і акція вже недійсна, бо вчасно не змінили цінники. Та хіба ж це проблема покупця? У другому випадку я повертаю товар, а ще подаю скаргу в магазин. Оскільки у більшості випадків неправильний цінник ставлять навмисне.
Третій випадок – якщо я купляю продукти в маленьких магазинах. Там часто можна зустріти безлад з цінами. Для таких міні-маркетів це вже звичне явище.
Нехай для когось я зануда. Але я вимагатиму справедливості, навіть якщо це буде різниця в одну чи дві гривні. І справа не в грошах. Я не полінуюся наступного дня знову піти в магазин та перевірити, чи справді замінили цінник. Гадаю відмова типу “у нас мало працівників” – не привід обманювати своїх клієнтів.
Дехто ж переконаний, що різниця в 1-2-5 гривень не варта тих вияснень. Для інших навіть гривня – гроші, і вони будь-що доб’ються справедливості. А як думаєте ви? Будете витрачати власний час, щоб вияснити ситуацію чи ви не вважаєте це обманом клієнта?