Завжди була переконана, що я щаслива жінка та матір. У мене було все для спокійного життя: коханий чоловік, чарівна донька та найкращі онуки. Хіба жінці потрібно ще щось для життя?
Але моє щастя не довго тривало. А у всьому винен зять.
Моя дочка Валерія вийшла заміж за чоловіка старшого за себе. Ми з чоловіком нічого не мали проти цього. Дмитро мав роботу, власне житло. Це куди краще, аніж студент без гривні за душею.
Оскільки наш майбутній зять був забезпеченим чоловіком, всі весільні витрати він взяв на себе. Їхню весільну подорож також оплатив Дмитро. Він часто дарував доньці подарунки, робив сюрпризи, а ми з чоловіком були цьому лише раді. Всі рідні заздрили нашій доньці. Та найбільше мене тішило те, що моя Валерія носила під серцем нашого майбутнього онука.
Минув час, наші діти стали жити окремо. У них народилося двоє діток. Декілька разів у тиждень вони разом з онуками приїжджали до нас у гості. От тільки мене турбувало те, що моя донька приходила сумна. На запитання, що трапилося, відповідала, ніби все нормально. Але я ж бачила її сумний погляд.
Це не давало мені спокійно жити. Врешті-решт я таки дізналася, в чому річ. І знаєте, краще б я цього не знала. Мій зять знайшов коханку. Ба більше, він ходив “наліво”, навіть не приховуючи цього.
Взнала я це досить просто. Я без попередження приїхала до дочки в гості та залишилася там на кілька днів. Моя дочка не лише не була рада моєму візьму, але й навпаки, схоже, дуже засмутилася. Однак куди їй було діватися.
Протягом свого перебування в дочки я допомагала їй, як могла. Гуляла з онуками, готувала, прасувала одяг. Хоча насправді таким чином я намагалася дізнатися всю правду про їх стосунки. І мене здивувало побачене. Донька слухала свого чоловіка. Вона навіть не сміла йому перечити. Мало того, що зять повертався пізно додому, так ще й від нього несло жіночими парфумами, а на одязі було видно жіночі волосини білого кольору. Якось я вийшла вночі в туалет, і почула, як мій зять з кимось розмовляє по телефону. Тоді мені все стало зрозуміло.
Наступного дня я прямо вирішила поцікавитися в дочки, що ж між ними відбувається. Але вона, як завжди, перевела тему. Я не витримала та розповіла про свої підозри. Валерія відповіла, ніби все це мої вигадки. Дочка відмовлялася вірити. Для неї чоловік все одно був найкращий.
Не сперечаюся, він хороший батько, забезпечує сім’ю, виконує всі їхні бажання. У них простора квартира, сучасні меблі та ремонти, дорогий автомобіль. Я не могла на це спокійно дивитися. Мою дочку відверто обманювали. Тому я запитала зятя, що ж відбувається. Мої слова викликали в нього гнів. Зять відповів, що в нього є інша жінка, і навіть не одна. А згодом він сказав не пхати носа не у свої справи. Він забезпечує сім’ю, любить мою доньку, і в нього немає стабільної коханки.
Зять сказав, ніби нічого поганого в цьому немає. А ще моя Валерія в курсі про його походеньки.
Додому я поверталася дуже здивованою. Не знаю, як мені далі бути. Втручатися – не варіант, донька точно тоді звинуватить мене в тому, що я лізу в їх сім’ю. Не можу після всього бачити свого зятя.