Ми з Андрієм у шлюбі вже сім років. І я з впевненістю можу сказати, що ці роки – найщасливіші в моєму житті. Разом ми придбали машину, квартиру, часто їздили відпочивати.
Через два роки після одруження я народила донечку. За час разом у нас було чимало приємних спогадів.
Недавно я помітила зміни в поведінці свого чоловіка. Все частіше він нібито затримувався на роботі, а всі вихідні проводив з друзями. Для мене це здавалося дивним, адже я добре знала, що ніяких близьких друзів у нього нема. Один давній товариш, і той вже довгий час був на заробітках за кордоном.
А перед Новим роком Андрій заявив, що не святкуватиме цей день зі мною, бо планує піти на корпоратив. Мені стало смішно це чути, адже я добре знала – мало яка фірма святкує Новий рік 31 грудня. Переважно роблять це набагато швидше.
Тож я зробила висновок, що Андрій когось має. Але було рано щось говорити, оскільки в мене не було жодних доказів. Дочка часто запитувала мене, де тато. А я не знала, що відповісти. Було боляче усвідомлювати, що в нього може хтось бути на стороні.
І ось настав Новий рік. Чесно кажучи, в нас не було найменшого бажання святкувати цей день в неповному складі. Ми подивилися концерт та лягли з дочкою в ліжко. Я навіть не могла спокійно спати, думки про зраду не давали мені спокою.
Переконувала себе, що це тимчасове захоплення, і все мине. Не раз чула історії про чоловіків, які після розваг з коханками все-таки обирають сім’ю. Але я не могла дивитися за щасливі очі Андрія. Він виглядав закоханим та окриленим. Думаю, будь-якій жінці була б неприємна одна думка про те, що вашого чоловіка робить щасливим інша жінка.
А потім настав день, коли Андрій таки наважився мені про все розповісти.
Три місяці тому він зовсім випадково зустрів свою колишню дівчину. Вони розговорилися, і почуття накрили їх обох знову. А недавно тої жінки не стало.
Андрій нелегко пережив втрату тієї жінки. Було видно, що він не в змозі один справлятися зі своїми почуттями. Я зрозуміла, наскільки сильні були його почуття до неї. І тут я зрозуміла одну річ – він не винен у цьому, адже серцю не накажеш.
Після цього Андрій змінився до невпізнання. Він приходить з роботи, лягає на ліжко та лежить, дивлячись на стелю. Я вже й не знаю, чим йому допомогти.
Покинути його – не вихід, адже чоловікові й так нелегко. Але й продовжувати жити під одним дахом – абсурд.
Чоловік зрадив мені та довгий час тримав це в таємниці.
Тож тепер моє життя складається з постійних роздумів, як мені бути.