– Мамо, це моя наречена Христина. Надіюся, ви сподобаєтесь одна одній. Ми плануємо створити сім’ю, – сказав я, коли перший раз привів свою дівчину на знайомство з мамою.
Христина соромилася, боялася підвести очі. Атмосфера була дуже напруженою. Дівчина хотіла справити на маму хороше враження. Підтримувала розмову, не перебивала, запитувала її у відповідь. І хоч мама також почувала себе розгубленою, але вона трималася куди впевненіше, ніж Христина. Матір розповідала про страви, які вона готувала увесь день, про нашу кішку Луїзу, про буденні справи.
Мамі була до вподоби скромність моєї дівчини. Вона із зацікавленням слухала Христину. Я дуже зрадів, що їм вдалося знайти спільну мову. Але коли ми сіли за стіл, я побачив, як ніяково стало Христині. Вона час від часу дивилась на мене, ніби хотіла щось сказати. Дівчина нічого не їла з-за столу. Матір це помітила. Вона весь день стояла біля плити, готувала, хотіла здивувати мою дівчину, а вона чомусь нічого не хоче їсти. Мама накрила стіл, на якому було чимало страв. Але моя дівчина спробувала лише салат.
Тоді мама й мовила:
– Христино, їж. Дивитись на тебе страшно. Така худа. Чим ти взагалі харчуєшся?
– Валентино Іванівно, ви мені, звісно, пробачте, але я не їм такої їжі, – відповіла моя дівчина, – тут все надто калорійне. Потрібно дбати про власне здоров’я та не зловживати подібними стравами. Ви собі вечеряйте, а я краще почекаю в кімнаті. Смачного!
Мама аж зблідла. Вона зачекала, поки Христина вийде з кімнати, а потім накинулася на мене зі своїми питаннями:
– Сину, скажи мені, що я не так зробила? Тут же все домашнє – пиріжки з горохом, олів’є, картопля з м’ясом, ковбаса, сир та торт. Вона хоч щось, окрім овочів їсть? А дружина з неї яка буде? Ой горе мені!
Я намагався заспокоїти маму, але вона не могла себе стримати:
– Я розумію, кожному до вподоби своє. Але можна ж було їсти фрукти. Для чого вставати з-за столу просто посеред вечері? Це невихованість. Я від ранку на кухні все готувала, старалась, а вона не їсть, бачте. Треба попереджати, я б тоді інші страви приготувала. Ти чому мовчав?
Я робив спроби пояснити мамі, що Христина харчується по-іншому.
– Я старалася, а вона ще сміє вказувати мені, чим я маю годувати свого сина!
Тоді мама кинула виделкою по столі та пішла з хати, щоб не наговорити зайвого. Я знав, що в моєї мами ще той характер. Як заведеться, краще її не чіпати.
– Гадаю, моя дівчина нічого такого не сказала. Єдине, може й справді потрібно було попередити маму про те, що Христина намагається правильно харчуватися. Чесно, я й гадки не мав. Не чекав подібної поведінки від мами на першому знайомстві.
Тепер вона точно цього не забуде та ще довго ображатиметься.