З Олесею ми були у щасливому шлюбі вже 5 років, проте одне не давало нам спокійного життя – я був безплідним. У нас було все – квартира, машина, дорогі речі, друзі, відпочинок на морях, проте не вистачало у цьому дитячого сміху. Незадовго до подій 24 лютого ми з дружиною планували піти на штучне запліднення, вже домовилися з лікарем, а тоді все в один момент зруйнувалось.
25 лютого до мене прийшов друг, у нас був хороший підвал, тому він хотів перечекати у нас. У той день місто сильно б0мбuли. Наступного дня я мав проводити дружину на автобус за кордон і чомусь здавалось, що на цьому наше спільне життя обривається, мрія про те, що у нас буде потомство залишалась десь далеко позаду..
І от ми сиділи в трьох й чимало пили, говорили про все на світі, а найбільше про дітей. І тоді у мою п’яну голову прийшла божевільна ідея. Я вирішив, що не потрібне нам штучне запліднення, мов мій друг може просто переспати з дружиною і ми скоро станемо щасливими батьками. Я наводив їм чимало переконливих аргументів від того, що я знаю його не перший рік до того, що ми зекономимо чималу суму грошей, яку витратимо на дитину. Та й в таких обставинах здавалось, що це єдиний варіант, що іншого шансу просто може не бути. Дружина з другом спочатку сміялися з мене, а потім почали сприймати серйозно і коли ми вже всі були в стані неадекватності, то я провів їх у нашу спальню й залишив там…
Зранку я прокинувся першим і втік з дому. Я не міг повірити у те, що наробив, не знав, як бути. Я ж сам змусив дружину це зробити і як мені тепер її в очі дивитися? У той же день дружина поїхала за кордон. Ми з нею досі після цього не говорили, проте я знаю, що вона не вагітна, але радіти мені чи сумувати через це – ще не впевнений…