Моєму сину скоро виповниться п’ять років. Увесь цей час з ним вдома була дружина. А тепер її попросили вийти на роботу, тож перед нами постало питання, на кого залишати дитину, поки ми працюємо.
Оскільки ми не прихильники дитячих садочків, то вирішили найняти няню для нашого Марка. Тим паче це всього на час, допоки він не піде до школи. Плануємо сина віддати до школи, а дружина, можливо, піде в декрет вдруге.
Наш син настільки хороша та добра дитина, що вже в перший день знайомства розповів нашій няні, куди моя дружина ставить свої прикраси. Це просто жах! Я б ніколи не подумав. що він може так довіряти чужим людям.
Пощастило, що нічого не зникло. Хоч про це ми довідалися зовсім випадково. І то аж через п’ять місяців.
Ми мали їхати на весілля. Щоправда, дорога була далекою, тож ми вирішили залишити сина вдома. Завчасно домовилися з нянею, щоб вона побула з Марком.
Я одягнувся та чекав, допоки моя дружина також наведе красу. Вже при дверях жінка згадала, що забула взяти своє улюблене кольє.
Як раптом у ту ж мить з нашої спальні вийшла няня, яка тримала в руках коробочку з прикрасами моєї дружини.
Я почав звинувачувати няню, що та лазить в наших речах. А, як виявилося потім, син першого ж дня розповів їй, де всі наші схованки. Няня виявилася порядною людиною, бо жодного разу до цього вона туди не лізла.
Почувши, що ми поспішаємо, вона швидко згадала про те і побігла по прикраси.
Після розповіді няні мені навіть стало соромно, що я звинуватив її. Називається, хотіла як краще, а отримала на горіхи.
Ми з дружиною поїхали на весілля та дуже добре відпочили. Після повернення додому я попросив у няні вибачення та подякував їй за порядність. А от з Марком довелося серйозно порозмовляти.