Мій син Андрій пішов служити. Їхня частина знаходилася саме там, де живе наша родина. І я раділа, що йому є до кого піти. Подзвонила своїй рідній сестрі, все розповіла та попросила потурбуватись про Андрія. Приїду до сина, і обов’язково їй віддячусь. Сестра ніби погодилася, але в її голосі я не почула радості. Добре, хоч не відмовила мені в допомозі.
Через три тижні я стояла під дверима її квартири. Взяла повні сумки продуктів. Я багато накупила, а ще моя мама передала домашні сир та сметану. Я ледь те все довезла. Сестра відчинила мені двері, взяла сумки та понесла їх на кухню. Я зайшла, і все, що я привезла з села, сестра поставила в холодильник. На столі стояв чай та печиво. Я була втомлена та голодна, але сестра нічого мені не запропонувала. Випила чаю та лягла спати.
На ранок сестра знову поставила мені чай та печиво. Я була дуже голодна, тож цього разу наважилася попросити щось перекусити. Якщо ж у сестри нічого немає, то в холодильнику є гостинці, котрі я привезла. Але вона відповіла, що нам ніколи сидіти та їсти на кухні. Вона поспішає на роботу. Тим більше Ольга ніколи не снідає. Я вийшла з хати холодна та зла. Шукала кафе, де б перекусити. Тоді знайшла заклад, замовила собі суп та картоплю та нарешті смачно поїла.
Увечері знову повернулася на квартиру до сестри. Мені було дуже цікаво, як вона мене зустріне цього разу. Вони з чоловіком дивилися телевізор, а на столі в кухні знову стояв чай та печиво. Я вирішила не пити чай, адже наперед знала, що залишуся без нічого. Тож повечеряла в кафе. Наступного дня я зібрала свої речі та переїхала в готель. Шкодую, що не зробила цього швидше. Гроші, котрі я витратила на гостинці для сестри, краще б віддала синові. Нічого. От приїде вона до мене колись в гості, я вчиню з нею так само. Чай маю, а печиво куплю. З такими, як вона, потрібно вчиняти так само. Я також покажу свою “гостинність”.
А ви потрапляли в подібні ситуації з родичами?