Маленький син уже подорослішав, а я не встигла і зрозуміти, коли це трапилось. Мій син уже ходить до дитячого садочку і для когось це звучатиме смішно, проте я вважаю, що він у мене великий молодець.
Зранку я приводжу сина Олега і забираю його десь о 2 годині після обіду. Це не моя примха, а порада вихователів на перший час, аби дитина змогла адаптуватися і потім залишатися на повний день.
Приходила я завжди раніше, якось так у мене виходило, тому чекала дітей під дверима їдальні. Заходити я ніколи не наважувалась, адже могла відірвати їх увагу від справді важливої справи. Не знаю, чи інших дітей моя поява спантеличила б, проте мій син точно б покинув їсти й побіг би обійматися.
Доки я стояла, то могла почути й те, що відбувається у їдальні та слова виховательки: «Дітки, погляньте, будь ласка, на тацю. Ви помітили, які чашечки залишилися? Так, кожен з вас взяв красиву чашечку з героєм мультфільму, або кінофільму, тваринкою, але ніхто не взяв звичайного білого горняти. А знаєте, чому? А я вам скажу! Тому що кожен з вас прагне до кращого і саме це буде вашою головною проблемою. Тому що, любі мої, сік не змінить смаку від того, чи будете ви його пити з найдорожчої та найкрасивішої чашки, чи з білого звичайного горняти!
Я хочу вам сказати, що ваше життя – це і є цей сік, а те, що вас оточує – чашки. Вони будуть змінюватися, можливо, ви колись отримаєте найкрасивішу чашку. Але чи буде вона вам потрібна, якщо буде пустою? Ось і я так думаю. Тому перш за все кожен з вас має думати про смак напою і насолоду ним, а не про боротьбу за красиві чашечки!»
Яким простим способом вона донесла дітям те, що є актуальним для кожного дорослого! Хіба ж не талант?