З Оленою ми прожили ми прожили у шлюбі сім років. Нашому синочку Матвійку шість років. Можна сказати, що жили ми досить добре, раділи своєму синочку та мріяли про ще одну дитину. Я дуже хотів мати ще донечку.
Минув час, і дружина почала ставитися до мене з якимось холодом. Я відчував, що коїться щось не те. З часом дійшло до того, що ми почали спати в різних ліжках. Жінка пояснювала це втомою, відсутністю настрою, погодними умовами.
Згодом колеги допомогли мені розкрити очі. Вони розповіли, ніби бачили, як мою дружину підвозить на роботу один і той самий чоловік. Він мило з нею поводиться та галантно відчиняє їй двері.
Я не хотів у це вірити, надіявся, наша любов триватиме все життя. Тим паче в нас дитина. Не хотів затягувати з розмовами, тож вирішив поговорити з дружиною того ж вечора. Я прямо запитав її про зраду. Вона навіть не могла щось сказати мені у відповідь. Зібрала речі та пішла. Сина залишила зі мною.
Я, звісно, дуже зрадів, що син буде біля мене. А з іншого боку мене неабияк здивувала така байдужість мами до дитини. Невже вона настільки погана матір? Хіба не любить свою дитину?
Перший час нам доводилося нелегко із сином удвох. Було чимало моментів з малою дитиною, про які я і подумати не міг. Просив порад у рідних, друзів, багато читав в Інтернеті. Син спершу питав за маму, а потім перестав.
Через чотири роки наше життя налагодилося. Син ходив у школу, я працював. Наше життя стало кращим, я не шкодував для сина нічого. Ми багато подорожували.
Якось ми, як завжди, гралися з сином у гру. Раптом у наші двері постукали. Я відчинив та побачив перед собою людину, про яку вже давно забув. Це була колишня дружина.
Виглядала вона так, як і чотири роки тому. Навіть краще. Але син не звернув уваги на маму. Жінка стояла й не знала, що робити. Колишня кинулася до нього, почала його обіймати та цілувати, просила вибачення, розказувала про шалену любов, але син відвернувся від неї.
Тоді я вирішив покликати всіх попити чаю. Хотів розрядити напружену ситуацію. Перші десять хвилин всі мовчали. Було дуже незручно. А потім жінка почала…
Виявилося, вона хотіла забрати сина з собою. Тоді я дав синові шанс самостійно зробити вибір. Бачив його страх та невизначеність. Запропонував синові спробувати поїхати з мамою та пожити з нею декілька днів.
Увесь цей час думки про самотність не покидали мене. Якщо сину сподобається, то я ж залишуся один?
Але вже наступного дня зранку син повернувся. Сказав, що мама й так не сама, а він хоче бути зі мною. З мамою він спілкуватиметься, але на переїзд не готовий.