Софія та Петро створили сім’ю зовсім недавно. В них чимало планів на майбутнє. Спочатку пара вирішила пожити у своє задоволення. Батьки з обох сторін скинулися коштами та подарували їм власне житло. У планах молодих – автомобіль, а вже потім вони мріють про дітей. Пара мріє про трьох діточок.
А якось Софії стало недобре. Вона подумала, що щось не те з’їла. Втім наступного дня усе знову повторилося. Вирішили сходити до лікаря. Той потішив їх звісткою про вагітність. Звісно, появу малюка вони планували трохи пізніше, але вони раді, що скоро на світ появиться їх дитина. Відтоді в їх голові були зовсім інші думки. Стільки всього треба встигнути до появи малюка. Треба зробити дитячу кімнату.
Через дев’ять місяців у них появився син. Пара була дуже щасливою. Вони вже й забули, що колись хотіли пожити у своє задоволення. От підросте їх синочок, і вони пізнаватимуть світ разом. Софії легко далося виховання дитини, адже Петро у всьому їй допомагав. Та й Віталій був спокійним хлопчиком, з ним у сім’ї особових проблем не виникало. Софія завжди ходила задоволена життям та усміхнена. Вона смачно готувала, прибирала в домі. Від цього чоловікові завжди хотілося якомога швидше прийти додому. Адже там на нього чекала його сім’я.
Коли синові виповнилося два роки, сім’я почала говорити про відпочинок. Адже за увесь цей час вони так і нікуди не їздили. Тож цього разу Петро з’явився вдома не з пустими руками, в нього були путівки на відпочинок. Але виникло інше питання – на кого залишити сина? За цих два роки вони жодного разу не розлучалися. Того вечора до них у гості прийшла мама Петра. Вони пили чай та розмовляли. Петро вирішив порадитися з мамою, як їм бути з сином. Адже дев’ять днів без сина це занадто багато для них. Тоді матір почала здалеку.
– Сину, зрозумій, як ти себе поведеш зараз, так і буде далі. Ти хоч раз пам’ятаєш, щоб ми відпочивали без тебе? Ти всюди був з нами. Життя так швидко минає. Ти, мабуть, і не помітив, як твоєму сину виповнилося два роки. Не помітиш і коли йому буде десять. Згадаєш мої слова – ще буде час, коли він не захоче з вами їхати. Зараз син потребує батьків, а потім у його житті будуть друзі, з якими в нього буде значно більше інтересів, аніж з вами. Це нормально, прийми це.
От ти для прикладу…Зі скількох років ти живеш окремо від нас? А ми весь час поруч. І знаєш, якби наша воля, ми б хотіли бачити тебе значно частіше. Будьте готові, що синочок колись покине стіни вашого дому. А поки насолоджуйся тим, що він маленький та поруч з вами. Колись будеш згадувати, як добре було, коли син був поруч.
На відпочинок молода сім’я їхала із сином. Вони чудово провели час. Син весь час був поруч, тож їм не потрібно було хвилюватися, як він там. А самим було б скучно. Син побачив стільки нового, що його емоції важко передати словами. Подружжя дуже раділо, що вони прийняли правильне рішення.