«Якщо будеш повертатися з донькою, то можеш не повертатися!» – гукала мені в слід свекруха, коли мене забирали до пологового будинку.
Коли я лише познайомилась зі свекром та свекрухою, то вони відразу мене поставили перед фактом, що я маю народити для них онука, дівчинку вони не приймуть. Старші дві доньки мов не існували для них.
Дівчатка любили бабусю і дідуся, але ті їх навіть визнавати рідними не хотіли, відгородилися від них.
Вони чекали, коли я їм народжу онука і лише його хотіли визнати, адже він би став їхнім спадкоємцем, продовжив їхній рід. А доньки, що від мене, що від інших їхніх невісток сприймалися чужими.
На момент моєї вагітності у свекрів було уже семеро онуків і всі вони були дівчатками. Здавалось, що їхнє бажання лише відкидає таку можливість.
Пощастило, що сини свекрів були адекватними й любили своїх дітей незалежно від їх статті, адже ті були народжені від коханих дружин. Аби здоровими були, а все інше дрібниці.
Коли я їхала в поголовний будинок другий раз, то плакала. Адже ми жили зі свекрами й вони могли не жартувати про те, щоб я не поверталась з донькою.
Пологи пройшли швидко, але донечка народилась дуже маленькою і це дивувало лікаря. Він почав обходити мене, а доки він це робив, то я вдруге відчула перейми. Тоді на світ з’явився ще й хлопчик.
Виявилось, що у мене були двійнята, але УЗД цього не показувало, лише медсестра одного разу сказала, що чує стукіт двох сердець, проте, не бачивши інших ознак, вирішила, що це якась помилка.
Мене переповнювали різні емоції. Я була схвильована, перелякана і щаслива одночасно, хоча найбільше мені відлягло від серця, коли я зрозуміла, що нарешті подарувала свекрам спадкоємця.
А які вони були щасливі, того ж дня приїхали у пологовий з кучею подарунків та квітів. Не могли надивитися на онука, раділи, як діти. Я їх ще ніколи не бачила такими, думала, що вони не здатні на прояви любові та тепла.
Після цього у мене ніби ноша з плечей впала, адже свекри наскільки мені нав’язали, що я маю народити хлопчика, що я вважала це своєю справжньою ношею.
Бабуся і дідусь весь вільний час проводять з онуком, дівчаток це трохи ображає, проте тепер я маю більше вільного часу на них, тому намагаюсь дати їм ту любов, яку не додали свекри.