Я не можу сказати, що мій брат погана людина, чи чоловік, проте добрим сином та онуком його назвати у мене язик не повертається. Зараз наше спілкування досить коротке і віддалене, адже виявилось, що у нас надто різні пріоритети у житті.
З рідних людей у нас є лише мама та бабуся. Річ у тім, що кілька років тому у бабусі трапився інсульт. Пощастило, що вона змогла зберегти мовленнєві навички, проте рухати кінцівками більше не могла. Спочатку мама намагалась поєднувати догляд за бабусею і роботу, але потім це стало просто не можливо.
Я зараз живу з ними та тягну на собі майже всі матеріальні витрати – ліки, продукти, комунальні послуги, одяг, засоби гігієни тощо. Звісно, навіть якби я не жила з ними, то все одно б допомагала, адже вони для мене не чужі. Половину свого життя вони присвятили нам з братом. Обоє робили все, аби ми нічого не потребували, були ситими та нічим не гіршими за інших дітей. Звісно, не завжди все було так. Бувало, що ми їли одну гречку, але хіба це погано, коли тебе люблять і у всьому підтримують? Впевнена, що багато людей віддали все, аби отримати таке турботливе дитинство, яке було у нас з Миколою.
Проте мій брат вважає інакше. Він переконаний, що бабуся з мамою робили мало для нас, що вони повинні були більше працювати, аби ми мали «гідне життя». І звісно ж, коли я просила його допомогти, то чула схожу відповідь: «Чого я повинен їм допомагати зробити життя «гідним», якщо вони мені такого не дали?!».
Моєму брату дісталась квартира нашого покійного батька, у її нареченої теж була квартира, тому вони вирішили одну з них здавати. Окрім цього, вони двоє дуже добре заробляють і недавно придбали собі дороге авто. У них найновіші смартфони, техніка у домі та ремонти. Вони постійно хизуються одягом від дорогих брендів, проте жодного разу не купили бабусі ліків, чи просто продуктів нам додому.
Коли я пробую пояснити Миколі, що хоч зарплата у мене непогана, але мені важко тягнути трьох, тому потрібна його допомога, він відповідає: «Якщо ти не справляєшся, то відправ бабу у будинок для літніх людей, а матір хай на роботу йде!»
А ще недавно він почав говорити про те, що я повинна поділити з ним мамину квартиру, адже ми двоє спадкоємців, хоча йому дісталась і татова… Я знала, що він жадібний, але ж наша родина ще жива, то нащо наперед ділити їх майно? Це хіба нормально?