“Та як ти могла!” – крикнула Люба мамі, дізнавшись про її вагітність. Після першого невдалого шлюбу Олена вийшла заміж вдруге. Біологічний батько покинув сім’ю, коли Любі було п’ять місяців. Відтоді він жодного разу не навідався до доньки, тільки сплачував аліменти.
Відколи Павло пішов, Олені нелегко жилося. Добре, що батьки допомагали їй в той нелегкий період. Минув час. Олена зустріла іншого чоловіка та вийшла за нього заміж. Люба зраділа за маму, адже розуміла, що вона також має право бути щасливою. З появою дядька Антона в їхньому житті багато змінилося.
Дівчина мала все, про що тільки могла мріяти. Телефон, одяг, кишенькові гроші, відпочинок на морі.
Коли дівчині виповнилося п’ятнадцять, мама повідомила їй звістку – вона вагітна від дядька Антона. Але дівчина не зраділа цій новині. Вона стільки часу була одна в сім’ї, їй все купляли, приділяли час.
З того часу поведінка Люби була жахливою. Вона не могла знайти спільної мови з батьками, а згодом просто пішла з дому. Залишила записку зі словами, що йде з дому і відтепер житиме в подруги. Батьки відчайдушно шукали дочку. Незабаром вона сама з’явилася на порозі їх дому. Але одразу попередила – вона не збирається жити з ними під одним дахом. Попросила лише дати їй грошей.
Відтоді життя Олени та Антона стало жахливим. Люба побачила, що батьки точно не залишать її, тож дівчина щотижня з’являлася та вимагала від них гроші. Мама з вітчимом готові були віддавати мало не останні заощадження, тільки б бути певними, що їх дочка має за що жити. Любі таке життя припало до душі. Це ж не потрібно було вчитися, шукати роботу, слухати повчання батьків. Вона користувалася добротою мами з вітчимом. Але дівчина не врахувала одного – їм набридли зневага та корисливість доньки. Вона з’являлася в житті батьків лише тоді, коли потрібні були гроші. Тільки-но дівчина вкотре прийшла просити допомоги, мама зібралася силами та відмовила їй.
Тоді вони запропонували доньці два варіанти: або вона назавжди іде з дому та самостійно заробляє собі на життя, або Люба повертається додому, і мама з вітчимом допомагають їй здобути освіту, оплачують її витрати, але в межах розумного. Дівчині не підійшов жоден із запропонованих варіантів. З того часу вона перестала підтримувати з батьками зв’язок. Люба вирішила влаштуватися на роботу, а коли зрозуміла, що це їй не під силу, дівчина повернулася до батьків. Вона попросила в них вибачення за свою поведінку та прийняла їх умови. Дівчина вступила на навчання в університет, отримала диплом, а згодом і хорошу роботу.
Люба подякувала батькам, але сказала, що в той час не треба було сліпо її слухати, а взяти ремінь та провести “виховну” бесіду. Відтоді Любу не впізнати. Вона стала чуйною, уважною, а ще дівчина дуже любить свою молодшу сестру.