Не могла повірити, коли мій коханий чоловік одного разу прийшов та сказав, що подає на р0злyчeння. Я мало не втратила свідомість.
– Чому? – запитала я.
– У мене є інша. А ще ми скоро переїдемо сюди жити. Тебе попрошу звільнити мою квартиру.
– А наші діти? Їм також звільнити квартиру?
– Так, вони поїдуть з тобою.
Квартира, в якій ми жили сім’єю, належала чоловікові. Її подарувала Василеві бабуся ще перед нашим весіллям. Тож на неї я не мала жодних прав. Василь мене з дітьми навіть не прописав там. Мабуть, добре знав, що планує мене звідти виселити.
Якби ще одна, то знайшла б житло, а так на моїх руках двоє дітей. Наталі три роки, а Іванку от виповнився рік. Наразі на роботу вийти також не можу, адже син ще надто маленький, потребує мого догляду. Мої батьки живуть двісті кілометрів від міста, їхати до них далеко. Тому добратися туди я не маю можливості.
Поки живу тут, виїжджати не планую ще. Подала на аліменти. Чоловік, дізнавшись про це, прийшов та почав викидувати мої речі з квартири. Я ж відповіла:
– Що ж ти робиш? А як діти? Хоча б їх пожалів. Куди нам тепер?
– Куди хочеш! Вимітайся звідси. Ти для чого на аліменти подала?
– А як мені бути? Ти на дітей грошей не даєш, а їх потрібно одягати та годувати.
– Це твої проблеми. Даю тобі три дні, щоб ти звільнила моє помешкання.
Він пішов, а я не знаю, як мені бути. Куди податися. Подзвонила своїй двоюрідній сестрі, але в неї своя сім’я та однокімнатна квартира. Погоджується прийняти нас на два дні, а далі? Телефонувала додому батькам. Батько захворів, тож приїде по нас, коли одужає. Але Василь цього не зрозуміє. Йому байдуже, сказав звільнити його квартиру і все. Хотіла піти на консультацію до юриста, але й на це потрібні кошти, яких у мене немає. Я кожну копійку рахую. Свекруха й чути нічого не хоче. Здається те, що зараз відбувається в нашій сім’ї, її рук справа.
Вона завжди мене не любила. Весь час тільки й намовляла сина проти мене, от і домоглася свого. У мене залишилося два дні, а я вся на нервах. З квартири вийти боюся, чоловік може просто не впустити мене туди знову. От так склалася моя доля. Як вчинити? Куди подітися? Може хтось щось порадить?