Коли зранку я збиралася іти на роботу, мій чоловік раптом заявив, що в нього піднялася температура. Це було дуже невчасно.
Сьогодні мені не можна було пропустити роботу. До нас приїжджають партнери з-за кордону. Моя присутність обов’язкова. Та й температура ж не така висока – 37.8.
Я з такою температурою не раз на роботу ходила. І чоловік на це не зважав. А тут справжня трагедія, їй-богу.
На роботі чоловік дзвонив мені щогодини. Питання так і сипались одне за одним. Він запитував, коли я нарешті повернуся додому.
Я ж відповіла, що чим швидше він дасть мені спокійно допрацювати, тим швидше побачить мене вдома. І це справді так. Адже його дзвінки заважали мені працювати.
В результаті я вийшла з роботи навіть на пів години пізніше. Дорогою ще зайшла в продуктовий магазин. На диво, чоловік вже годину не телефонував мені. А я не спішила йому дзвонити, думала, спить. Не хотіла заважати.
Коли увійшла у квартиру, мені все стало зрозуміло. У моїй квартирі була свекруха, яка з ложечки годувала мого чоловіка. Я не могла стримати сміх. Свекруха сердито глянула в мою сторону.
“Зараз буде”, – подумала я. Свекруха в мене жінка мстива.
– Як Сергій? – поцікавилася я.
– Зовсім совісті не маєш. Як ти могла лишити його самого в такому стані? Ще й приходиш, коли заманеться. Яка з тебе дружина?!
Я мовчала. Мені було неприємно слухати подібні докори. Виправдовуватися сенсу не було. Але свекруха й не думала припиняти.
Мій чоловік зробив з себе жертву. Мало того, що в мене був важкий день на роботі, ще й свекруха зіпсувала настрій. Мені так хотілося відпочити.
Тоді я швидко накинула на себе плащ та пішла. Було байдуже куди, головне, якомога далі від них.