Не стало сусідки Ольги Петрівни . Жінки між собою дружили, часто допомагали одна одній. Покійна Лілія Василівна не мала дітей, була все життя самотньою . перед тим як піти до Бога покликала свою сусідку і сказала:
Олю, відчуваю, що скоро мене не стане . На знак твоєї доброти до мене, хочу подарувати тобі свого швейну машинку.
Ольга Петрівна так і зробила . Після похорону забрала швейну машинку собі. Минуло 40 днів. Ольга Петрівна саме прийшла з церкви, трохи заморилася і лягла перепочити на ліжку.
Заснула…І наснився їй дивний сон . Наснилася їй її кімната, а в кутку стояла швейна машинка. Раптом на ліжко сіла її покійна сусідка , і стала просити, щоб Ольга Петрівна завтра ж почала шити собі плаття на свята.
Цей епізод повторювався кілька ночей поспіль . Бабуся звикла до нього, намагаючись не звертати уваги на це. Втомившись від сну, вона таки вирішила пошити собі сукню. Взяла у шафі квітчасту тканину. Зняла коробку зі швейної машинки , і побачила невеликий згорток. Розкрутила його…
“О, мій дорогий Господи! Це ж гроші!” – вигукнула вона.
Все раптом набуло сенсу . Це була причина, чому Ліля наполягала на тому, щоб бабуся сіла за швейну машинку і стали шити собі плаття.Гроші добряче стали в нагоді. Ольга Петрівна поремонтувала дах, який постійно протікав , і купила собі домашньої птиці та кроликів. Тепер господарство око радує, бо чимале .
Ось і не вір після цього у сни.