Ми з Лізою познайомилися зовсім випадково. Це була дивовижна зустріч. Таке можна зустріти лише в фільмах. Вона перечепилася та впала, я ж кинувся до неї та допоміг підвестись. Я запропонував її підвезти, дівчина погодилась. Вдома на нас чекала її шестирічна донька. Ми з дитиною одразу знайшли спільну мову. Дівчинка виявилася напрочуд милою та доброю.
Наступного дня я вирішив зайти до Лізи в гості, щоб поцікавитися, як вона себе почуває. Її дочки не було вдома. Дівчинка поїхала до бабусі на вихідні. Це була прекрасна нагода познайомитися з Лізою ближче.
Ми провели хороші вихідні. Так між нами зав’язалися стосунки. Я був переконаний, що нас чекає світле майбутнє. Через три місяці я зробив Лізі пропозицію. Вона погодилася. Коли ми з Лізою з’їхалися, я зрозумів, що єдиною моєю метою стало виховання та забезпечення Лізиної дитини.
Я й так отримував небагато, а тепер ще й доводилося витрачати все на забезпечення Лізи та її доньки. Вони постійно від мене щось хотіли. Тоді я поцікавився в Лізи, чому вона не вимагає аліментів від свого колишнього. На що дівчина відповіла, що їй нічого від нього не треба. Ліза поставила мені ультиматум – якщо я її люблю, то повинен любити та забезпечувати її дитину. Не виходить в мене полюбити чужу дитину, як свою. Я не готовий утримувати її та жертвувати собою. Дівчинка вимагає чимало уваги.
Розумію, мені доведеться змиритися з цим. Але я не можу жити та працювати лише заради Лізиної дитини. Ясна річ, для Лізи її донька найрідніша. Я не з тих чоловіків, хто віддаватиме все заради чужих дітей. Думаю, багато зі мною погодяться. Невже Ліза не може увійти в моє становище?