Ще давніше я зі своїм товаришем поїхали на заробітки в Польщу. В Україні ми мали невелику зарплату, а дітей потрібно було ставити на ноги. Тому і прийняли таке рішення. За кордоном ми заробляли значно більше. Це дозволило нам щомісяця висилати додому кошти та продукти. Рівень життя значно покращився.
Наші діти мали новий одяг та телефони. Та й жінки стали виглядати значно краще. Вони вже не жаліли грошей на себе.
Ми з Іваном важко працювали. Але раділи, коли бачили наші сім’ї щасливими. Тож про втому ми майже не думали. Ішли зранку, приходили надвечір та засинали.
Якось до нас на роботу прийняли жінок. З одною з них у мого друга і виник короткий роман. Василина нашого віку, от тільки вона була незаміжня та без дітей. Іван одразу розставив все на свої місця.
Сказав, що в нього сім’я, яку він ніколи не покине, тож нехай вона не плекає марних надій.
Василина особливо не претендувала на його увагу. Коли на свята ми їхали додому, вона сказала, що звільняється та повертається в Україну, бо вагітна.
Від Івана жінка нічого не вимагала. Але він все одно не міг спокійно видихнути, адже це мала бути його дитина і він несе за неї відповідальність.
Василина пообіцяла, що Іван більше ніколи про неї не почує, вона не збирається руйнувати його сім’ю та нагадувати про себе. Але товариш не міг стояти осторонь, тож він попросив, щоб Василина повідомила про появу дитини. Іван хотів допомагати їм грошима.
Минув час, ми з товаришем знову збирали сумки додому. Вдома дуже добре. Ми встигли провідати всіх рідних, багато відпочивали. Насолоджувалися часом з близькими.
Аж раптом якось товариш прибіг до мене. В руках у нього був телефон та пляшка горілки. На годиннику була 23:00, я не міг зрозуміти, до чого такий поспіх.
Іван махав своїм телефоном прямо перед моїм носом, де було повідомлення наступного змісту:
– На світ появилися дві пельмешки та один вареник.
Я спочатку не міг зрозуміти, що це означає, а потім товариш пояснив мені, що мова йде про Василину, яка народила від нього трійню.
Я не міг вимовити й слова, а потім почав вітати товариша. Це ж треба!
Та й Василина, звісно, видала. Придумала цікавий спосіб, як повідомити про появу дітей.