У селі багато сусідів, проте про своїх близьких, через паркан, я знаю майже все. Там живе старший батько Петро, його дочка Юля та її мачуха Марина.
Люду, першу дружину Петра, я дуже любила, дуже добра жінка, проте зі здоров’ям у неї буди страшні проблеми. Лікарі мали надію, що вагітність допоможе це побороти, проте цього не сталось. Маленькій Юлі було лише 4 місяці, коли її мами не стало.
Петро був хорошим батьком та господарем, проте все тягнути самому було важко та у цей непростий період він познайомився з Мариною. Спочатку вони зустрічалися, а потім він зробив її пропозицію. Петро дуже добрий господар, але й роботу має престижну, тому бідності ніколи не бачив. Звісно, Марина також про це знала.
Спочатку я була дуже рада за Петра та його донечку, а потім стало відбуватися щось дивне. Все частіше дівчинка прибігала до мене у сльозах й просила побути, доки мама не припинить злитися.
Коли я розмовляла з Юлею, то вона розповідала, що мама її дуже сварить і не дозволяє нічим веселим займатися, тобто гратися та дивитися мультфільми. Я спочатку тихцем сміялась і думала, що дівчинка просто ревнує свого татуся, а потім сама стала свідком, як Марина горланить на Юлю, а потім тягне її за вуха і все через те, що малеча захотіла побути ще кілька хвилин на вулиці… А кому б захотілося повертатися до такої мачухи у дім?
Сусідка мене не помітила, тому я вирішила зняти все на відео і надіслати Петру. Думаю, він повинен серйозно поговорити з дружиною про таке недбале ставлення до доньки.
Наступного ранку я стала свідком того, як Петро садив свою Марину у таксі з валізами. А коли вона від’їхала, то наважилась підійти. Він мені розповів, що вчора повернувся додому й попросив пояснити, чому вона так ставиться до доньки. А вона вибухнула криком: «Господи, то ж знала, що не треба мені чоловіка з причепом! Твоя мала у мене вже у печінках сидить! Ти її батько, то ти її й доглядай! А ще краще у дитячий будинок віддай, щоб ми нарешті нормально жили!»
Після цього він сказав, що у неї є час до ранку, аби зібрати свої речі.ʼ