Восени Марія стала дружиною найкращого у світі чоловіка. Щастю жінки не було меж. Все життя вона мріяла про справжнього принца, і тут він поруч. Ввічливий, турботливий, добрий. Жити молоді стали у квартирі Ростислава. У нього простора трикімнатна квартира. Квартиру Марії вирішили здавати в оренду. Щоб дарма не стояла, та й гроші додаткові будуть. Ростислав програміст за професією, заробляв чоловік добре. Вони з Марією ні в чому собі не відмовляли.
Пара жила щасливим життям, допоки не почалася весна. Марія не розповіла Ростиславу про те, що її батько щороку садить город. При цьому вона обов’язково йому допомагає. Адже окрім Марії, в Матвія Андрійовича нікого немає. Мама її вже давно померла, братів і сестер немає. Вона не попередила чоловіка про батькову дачу. Надіялася, що відколи вийшла заміж, батько більше не проситиме про допомогу. Але помилилася. Тільки потепліло, як тато нагадав доньці про себе.
Він подзвонив та сказав, щоб Марія з Ростиславом приїхали на вихідні до нього. Потрібно підготувати все до саджання. Марія погодилася, але не знала, як повідомити про це чоловікові. Якось між ними зайшла розмова про життя на дачі. Ростислав сказав, що дача – це місце для відпочинку, а не для роботи. У нього непогана зарплата, тож чоловік в змозі купити собі овочі та фрукти в супермаркеті. Після цього Марія не знала, як повідомити чоловіка про батькове прохання.
Але Ростислав випередив дружину. Повідомив, що його на декілька днів відсилають у відрядження в інше місто. Марія дуже зраділа, адже вона все життя мріяла побувати у Львові. Але дізнавшись, коли потрібно їхати, жінка засмутилася. На вихідних. Саме в час, коли вони мали їхати до тата. Марія точно знала – якщо вони не поїдуть, батько образиться. А жінці так хотілося бути поруч з чоловіком.
Тоді Ростислав сам наважився зателефонувати тестю та сказати, що вони не зможуть приїхати. Коли чоловік додзвонився, то вже й пожалів про це. Він стільки наслухався, що не знав, як на це реагувати. То ж тесть погодився віддавати свою дочку заміж за Ростислава заради того, щоб зять допомагав йому на городі. Саджати, обробляти, копати. Ростислав не міг у це повірити. Та й сама Марія була просто ошелешена батьковими словами. Вона знала, що тато стоятиме на своєму.
Тоді Матвій Андрійович подзвонив доньці. Він вперто сказав, ніби все одно чекатиме їх у себе. І тут без відмовок. Не для того він ростив свою доньку, щоб вона ганяла за чоловіком, а про допомогу рідному батькові забула. Ростислав нехай також їде, нічого ледарювати. А то він не зверне увагу, що вона в нього одна дитина, запише дачу на племінників, щоб Марія знала, як це нехтувати рідним батьком.
Марія розгубленими очима дивилася на чоловіка. Що ж робити? Але Ростислав не розумів дружину.
– Маріє, я твоя сім’я. Чого ти так боїшся свого тата? Нехай записує дачу, на кого хоче. Я сам в змозі тебе забезпечити. Не поїдеш зі мною – я подам на розлучення.
Марія ж подумала, що чоловік просто нею маніпулює. Вона таки поїхала до тата на дачу. Ростислав неабияк розгнівався через вчинок дружини. Приїхавши з відрядження, він виставив речі Марії за двері. На її прохання не звертав уваги. Ростислав дотримав свого слова. Так Марія втратила чоловіка та повернулася жити у свою однокімнатну квартиру. Вона й досі жаліє, що тоді не послухала його, та докоряє своєму батькові, адже через його норов Марія втратила сім’ю.