Моя мама вже давно сама живе, батько покинув її, тому я завжди намагаюся їй у всьому допомогти. У мене є старший брат Василь, у якого в житті все не складається, одружитися ніяк не може, з жінками не щастить, з роботою також. Хоча я б не сказав, що діло у везінні, а лише у тому, що Василь лінується щось робити й докладати до чогось зусилля.
Мене це не стосувалося, аж поки я не почав помічати, що даю мамі кошти на продукти та ліки, а коли не прийду – вона завжди просить взяти з собою це все, хоча я вже раніше давав гроші, щоб вона купувала собі все, що потрібно. Просто я не можу дозволити собі витрачати всі гроші на матір, адже моя дружина з донькою живуть за кордоном, мені потрібно надсилати гроші їм, просто з цими всіма подіями мені спокійніше, коли вони далеко. Тому одного разу я запитав маму, куди йдуть усі кошти, які я даю їй. Вона чесно відповіла, що все віддає Василю , бо його звільнили з роботи.
Мене це вже дістало , я зателефонував братові, він пообіцяв більше не забирати у мами гроші й продукти. Але через тиждень я прийшов і знову побачив та відчув все те ж саме. На цьому у мене закінчилося терпіння, я сказав мамі, що більше нічого не буду купувати й приносити поки вона не перестане все віддавати Василю. Я не погоджувався на те, щоб утримувати дорослого чоловіка, який сам на все спроможний.
Мама образилася, уже місяць мені не телефонує, я переживаю за неї, але хочу, щоб вона мене теж зрозуміла.