Моє дитинство було чудовим періодом, про який я пригадую зі щирою посмішкою. Якби хтось мене у ті часи запитав про ідеальну люблячу пару, я б без сумнівів вказала на своїх батьків. Вони щиро любили один одного, про всі проблеми говорили, завжди знаходили компроміс і ніколи не сумнівалися у вірності один одного.
Зараз мені 23 роки, а мої батьки не так давно святкували срібний ювілей. На щастя, ми достатньо забезпечені, адже у свій час тато вирішив відкрити власну справу, а мама його підтримала. Кілька років у них все йшло не так, проте вони не полишали спроб і таки отримали успіх. Зараз ми власники кількох ресторанів у різних містах.
Коли все це сталось залишався лише тиждень до маминого дня народження. Тато, як завжди, вирішував всі важливі справи наперед, щоб нічого їм з дружиною не завадило добре відсвяткувати. Я пишалась ним у таких дрібницях. І як же було боляче розчаровуватися, коли стало відомо, що все це ілюзія.
Того дня тато сказав, що він поїде у місто й налагодить деякі проблеми у ресторанах, я ж вирішила, що відправлюсь у торговий центр, можливо, докуплю мамі подарунків. Хоча на той момент я мала зустрітися з подругою, тато знав про це. Зустріч скасувалась і ми з татом перетнулися у торговому центрі…
Мій тато йшов за ручки з молодою дівчиною, потім вони пішли у ювелірний, він купив її прикраси й вони поцілувалися. Вони були такими закоханими… Сумнівів у тому, що це татова коханка не залишилось. Того ж вечора ми з ним про це говорили.
На мамин день народження тато демонстрував, як кохає маму, говорив гучні слова, а мені було просто огидно від всього того, що я знаю. Найгірше те, що мама поруч з ним щаслива й нічого не підозрює.
Пройшов тиждень, а мене їдять докори сумління, що я нічого не розповідаю мамі й покриваю обман батька, хоча того ж дня він говорив про те, що це просто інтрижка і мені варто мовчати, щоб нічого не руйнувати. Але хіба можна так вчиняти з жінкою, яку кохаєш?