У мене є друг, його звуть Вадим. Я знаю його ще з раннього дитинства, ми виросли на одній вулиці, ходили в одну школу, лише коли дійшов час вступати до університетів, тоді наші дороги розійшлися. Вадим поступив у навчальний заклад у Лондоні, так-так, при тому, його туди взяли і відразу дали стипендію на навчання, бо він такий розумний. Поки він вчився, весь той час ми підтримували зв’язок, він розповідав мені про свої успіхи, а я йому про свої.
Але якщо говорити про мене, то з часом, після завершення навчання, я почав розповідати Вадиму про своє особисте життя, про те, як знайшов дружину собі. А у нього завжди була одна тема – його бізнес, а точніше – багато різних бізнесів.
От і зараз, нам уже по сорок років, а нічого не змінилося. Вадим займається лише бізнесом, він має свої заклади харчування по усій Європі, має величезну маркетингову компанію, а ще він відкрив понад сто чоловічих перукарень, також у Європі.
Мене завжди дивувало те, чому при таких статках й такому рівні життя у Вадима немає й не було дружини. Зазвичай, коли чоловіку за сорок років, ми усі звикли думати, що з ним точно щось не так у плані характеру, якщо він не одружений, або ж навіть не був у шлюбі!
Я займаюся волонтерством, їжджу за допомогою для наших людей у різні країни, тому нещодавно таким чином я зміг побачитися з Вадимом. Ми поговорили, бо останні роки лише переписувалися. Я вирішив відверто запитати його, чи не шкодує він, що вік уже в нього не наймолодший, а ні дружини, ні сім’ї він досі не має.
Мій друг відповів мені: “Знаєш, Максиме, на певному етапі свого життя я зрозумів, що це не моя ціль у житті, що я не хочу сім’ї, бо моя сім’я – бізнес, а мої діти – це все, над чим я працюю і що створюю. Мені так добре, я вільний, мене ніщо не стримує. Ще ні разу не було моменту, коли б я залишився наодинці й подумав, що мені не вистачає дружини чи дітей. Я одинак, але я найщасливіша людина у світі. Важко лише в одному – знайти час на все задумане, адже його не так багато насправді”
Відповідь Вадима мене дуже здивувала, але я не хотів з ним сперечатися. Якщо чесно, я такого ніколи не зрозумію, бо поки він ще не старий, то йому добре, а потім, як же йому потім напевно буде самотньо. А може я і помиляюся.