Моя знайома Інна одного дня вирішила, що її матері потрібна професійна допомога, вона зрозуміла, що її життя повинно змінитися. Мати Інни була старшою людиною і потребувала постійного догляду. Однак, моя знайома була дуже зайнята на роботі й не могла надавати матері всю необхідну допомогу. Вона почала розглядати різні варіанти та вирішила перевезти свою матір у будинок пристарілих.
Інна навіть нічого не сказала матері про переїзд, просто зібрала її речі, сказала сідати в машину, а потім висадила маму біля великої будівлі, привела до лікарів. Жінка нічого тоді не зрозуміла, думала що буде проходити якісь процедури, але коли Інна пішла зі словами “Вибач, мамо, але так буде краще”, вона все ж зрозуміла.
Перший місяць в будинку був дуже важким для жінки. Вона не звикла до нового місця та не могла звикнути до життя в такому середовищі. Інна розуміла, що її матері потрібен час, щоб звикнути до нового житла та до нових людей. Вона іноді приходила до матері, але рідко.
Через деякий час мати Інни почала звикати до нового життя. Вона почала спілкуватися з іншими мешканцями будинку і брати участь у різних заходах. Вона навіть відсвяткувала там свій день народження. На диво, саме тоді їй було дуже приємно, адже доньки ніколи не вітали її так, як її привітали тоді. Був торт, багато повітряних кульок, та багато людей, котрі насправді були за неї щасливі.
Але, усе одно, жінка сумувала за своїми доньками й вірила, що вона не залишиться в будинку пристарілих назавжди.
Однак, через деякий час, Анна, сестра Інни, приїхала з іншого міста та вирішила забрати матір додому до себе. Адже вона навіть не знала, що мама в будинку пристарілих, та була дуже цим засмучена. Вона жила в іншому місті й не могла доглядати за мамою, хоча допомагала матеріально. Але вирішила забрати її до себе, коли дізналася про вчинок Інни.
Інна спочатку була дуже сердита, але зрозуміла, що її матері потрібно було знову придатися до нового життя. Вона вирішила що нехай Анна робить що хоче. Для неї головним було те, що саме вона більше не буде доглядати за мамою.
Інна забрала матір з будинку пристарілих та відвезла до себе, вона доглядала за нею й у всьому їй допомагала, а мати була вдячна своїй дочці за те, що не залишила її там, де їй було погано.